СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
КЕРІВНИ́К
, а́, ч.
Той, хто керує ким-, чим-небудь, очолює когось, щось; очільник
.
Обов'язок фольклористів – усілякими способами виявляти .. таланти, обов'язок керівників самодіяльності .. – якомога сприяти розквіту цих талантів
(М. Рильський)
;
В одному містечку хлопця було відведено до керівника підпілля – столяра Якова
(Ю. Яновський)
;
– Керівник усе мусить знати і все передбачати
(А. Шиян)
;
– Перед вами творець ансамблю, перший його керівник
(О. Гончар)
.
(1)
 
Кла́сний керівни́к <Кла́сна керівни́ця (розм. керівни́чка)>
учитель, прикріплений до певного класу загальноосвітньої школи для постійної навчально-виховної роботи з його учнями
.
Нещодавно його призначили до нас класним керівником
(Л. Смілянський)
;
Чи це вже сталося аж у десятому класі, коли класна керівниця обіцяла витягнути й Едика на медаль і не витягла?
(Ю. Мушкетик)
;
Начебто він випадково підслухав в учительській розмову класної керівнички Ліни Митрофанівни з завучем Вірою Яківною
(В. Нестайко)
;
– То я вам так скажу, Стратоне Стратоновичу, – приймав на себе бій Ховрашкевич і зіщулювався, ніби школяр, що завинив перед класним керівником
(О. Чорногуз)
.