ЗОРЯ́

, і́, ж.

Те саме, що зі́рка 1

На темнім небі засвітилися великі ясні зорі

(В. Винниченко)

;

І вчинив Бог обидва світила великі, світило велике, щоб воно керувало днем, і світило мале, щоб керувало ніччю, також зорі

(І. Огієнко)

;

Там вранішня зоря й світанки сині Щоранку сходять у красі новій

(Ю. Клен)

;

Поряд із зорями, які мають точну схожість із Сонцем, є зорі більші і менші від нього

(з навч. літ.)

;

* У порівн.

Навернулась йому на думку Олена, що хороша була, як зоря ясна, а покірна, а тиха, як голубка сива!

(Марко Вовчок)

;

перен.

Пестливе називання дівчини, звертання до неї

[

Олекса

(обнявши Галю одною рукою):

]

Ні, моя зоре! Я багатіший далеко від старшини, бо ти мене любиш!

(І. Карпенко-Карий)

;

Нині неділя, ти врешті прийшла... діждався тебе, моя зоре

(О. Кобилянська)

Яскраве освітлення горизонту перед сходом і після заходу сонця

Сонце тiльки що сховалося за лiсом, i на заходi ще червонiла зоря

(А. Кащенко)

;

Гордо ми пливли по Рейні І дивилися згори, Як палав зелений берег Од вечірньої зорі

(Леся Українка)

;

Над очеретами війнув вітерець, у безвісті неба засіріла смужка, – передвісник зорі

(Олесь Досвітній)

;

Сонце саме сходило. Рожева зоря зайнялася над землею

(І. Пільгук)

;

Час появи на горизонті такого освітлення

– Стою на зорях вечірніх і вранішніх, заклинаю дороги. Стою опівночі над безоднею скорботи, аби не взяв його ні меч, ні вогонь, ні вода. Сину мій, обороно моя!..

(О. Довженко)

;

Рано на зорях сестри проводжали Веснянку

(О. Гончар)

;

Срібно так блиснула

[рибина]

при ранковій зорі

(Григір Тютюнник)

чого, перен.

Початок, зародження чого-небудь

Ще на зорі Запорозької Січі були здійснені спроби побудови демократичного суспільства

(із журн.)

перен.

Те саме, що зі́рка 2

Ясній зорі українського кону, Високоталановитій Марії Костянтиновні

[Костянтинівні]

Заньковецькій від щирого серця зачарованих нею полтавців, на спомин 9–26 грудня 1903 р.

(Панас Мирний)

Те саме, що зі́рка 3

По улицях хлопці понесли зорю

(С. Васильченко)

Ранковий або вечірній військовий сигнал, який виконується на барабані, горні, трубі

Одного ранку, щойно на зорю програли, об'являють нам, що підем на станцію

(О. Кундзич)

;

Пізно ввечері, після зорі, – кінець трудового дня

(І. Багмут)

розм.

Те саме, що метео́р.

Глянула я на небо, аж над Кишиневом котиться з неба зоря

(І. Нечуй-Левицький)

;

Кожна падаюча зоря – метеор – це маленька частинка, яка зіткнулася з Землею і спалахнула від удару об нашу атмосферу

(з наук.-попул. літ.)

перев. мн., діал.

Зірочки (у 4 знач.)

Веселий метелик по плецю літав, На гайстри, на зорі, на ромен сідав

(Я. Щоголів)

;

У бабусі біля хати завжди були півники, рожі, чорнобривці, зорі, а також матіоли, які нагадували про себе лише вночі

(із журн.)

(1)

Від світово́ї зорі́ до вечі́рньої

–

з раннього ранку до пізнього вечора

За цілий довгий літній день, од світової зорі до вечірньої, спини не розгинаючи, тільки двадцять снопів і заробила

[Мотря]!..

(Панас Мирний)

;

Ві́рити у [щасли́ву] зі́рку (зорю́)

див.

ві́рити

;

(2)

До зорі́ світово́ї

–

до сходу сонця

Зірвалися вони

[діти]

того дня до зорі світової і побігли усі, гонячи до Дніпра вмиватися

(Марко Вовчок)

;

Паду́ча зі́рка (зоря́)

див.

зі́рка

;

(3)

Провідна́ зоря́ (зі́рка)

–

хтось або щось, що визначає напрям у житті, скеровує чиюсь діяльність

Багато дала ти

[музо]

мені підмоги на сьому широкому світі – В моїм непривітнім житті ти була провідною зорею

(Панас Мирний)

;

Я розкривав перед дітьми яскраві образи людей, імена яких стали для багатьох поколінь провідною зіркою

(В. Сухомлинський)

;

Все своє творче життя Марія Костянтинівна

[Заньковецька]

була зразком і провідною зорею для молодого покоління акторів

(з мемуарної літ.)

;

(4)

Я́сна́ зо́ре (зо́ренько, зі́рочко),

нар.-поет.

–

ласкаве, привітне, приязне звертання до кого-небудь (перев. до дівчини, жінки)

“Та ти ж моє серденько! Та ти рибонько... зоренько ясна!”

(Марко Вовчок)

;

Моя ти зірочко ясна, моя ти лебідочко

(М. Коцюбинський)

△

Ерупти́вні зірки́ (зо́рі)

див.

зі́рка

;

Зі́рка (зоря́) пе́ршої величини́

див.

зі́рка

;

Змі́нні зірки́ (зо́рі)

див.

зі́рка

;

Мандрі́вні́ зірки́ (зо́рі)

див.

зі́рка

;

Наднові́ зірки́ (зо́рі)

див.

зі́рка

;

Поля́рна зі́рка (зоря́)

див.

зі́рка

;

Пульсу́юча (пульсівна́) зі́рка (зоря́)

див.

зі́рка

;

Холо́дні зірки́ (зо́рі, тума́нності)

див.

зі́рка

◇

(5)

Аж зо́рі ска́чуть

а)

дуже холодно, морозно

Такий мороз, аж зорі скачуть

(приказка)

;

б)

уживається на позначення високого ступеня вияву чого-небудь, інтенсивності якоїсь дії і т. ін.

– Ото завели

[пісню].

Аж зорі скачуть, – заздро кинув хтось

(В. Кучер)

;

Би́ти зорю́

див.

би́ти

;

(6)

Від зорі́ до зорі́

а)

з раннього ранку до пізнього вечора; цілий день

Рішив Василь найнятися у робітники .. Це означало роботу від зорі до зорі, але цього не боявся Василь

(Г. Хоткевич)

;

Повний день, від зорі до зорі, вчилися

[новобранці]

ходити строєм, бігати в атаку, колоти пікою й кидатись у рукопашну

(Б. Левін)

;

Запрошені майстри-мулярі від зорі до зорі невтомно зводили будову

(Ю. Логвин)

;

б)

постійно, весь час

За милих виплакали очі Дружини, матері; Скрізь ллються слізоньки жіночі Від зорі до зорі

(П. Грабовський)

;

– Усміхатися частіше треба – тоді помолодшаєш. А ти лаєшся від зорі до зорі

(В. Нестайко)

;

(7)

Від (од) [са́мої] зорі́

–

від самого ранку, зрання

Уже ж, бач, думав він

[Рябко],

не дурно це в дворі Од самої тобі зорі Всі панькаються коло мене

(П. Гулак-Артемовський)

;

Дістава́ти (зніма́ти) / діста́ти (зня́ти) зо́рі (зірки́) [з не́ба]

див.

дістава́ти

;

(8)

До зір

–

дуже високо

Вовчиця сиділа на горбі, тягла морду до зір, в її розтулену пащу залітали сніжинки, танули на червоному язиці

(Ю. Мушкетик)

;

(9)

До [са́мої] зорі́ <До зіро́к>

а)

до пізнього вечора, до ночі

Хотілося .. до самої зорі тесати, стругати дзвінке дерево

(М. Стельмах)

;

б)

до ранку

Цілу ніч до зорі я не спала, Прислухалась, як море шуміло

(Леся Українка)

;

Одне одному світ як зав'язали, в осокорах стояли до зорі

(Л. Костенко)

;

Займа́тися (рідко заво́дитися, здійма́тися) / зайня́тися (рідко здійня́тися) на світ (на зорю́, на день і т. ін.),

див.

займа́тися

;

Закоти́лася / зако́чується зі́рка (зоря́)

див.

зі́рка

;

(10)

На зорі́

–

дуже рано, на світанку

Та врода, як саронська рожа, – розквітне на зорі, а вже в полудні осиплеться...

(Леся Українка)

;

Ніч його

[князя]

виводила з Києва, ніч і приводила в місто на кілька годин, щоб на зорі знову вигнати до військових таборів

(Б. Лепкий)

;

А що там буде, смерть чи перемога, – Полтавський полк виходить на зорі!

(Л. Костенко)

;

Народи́тися (роди́тися) під щасли́вою зі́ркою (зоре́ю)

див.

наро́джуватися

;

Ні (чи) світ ні (чи) зоря́

див.

світ

;

Щасли́ва зі́рка (зоря́, заст. звізда́)

див.

зі́рка

;

Як зіро́к (зір) на не́бі

див.

зі́рка

;

Як (мов, ні́би і т. ін.) цап (вовк) у (на) зо́рях

див.

цап