СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ВІТРИ́ЛО
1
, а, с.
1
.
Прикріплений на щоглі великий шматок полотна певної форми (трикутний, прямокутний), за допомогою якого вітер рухає судно
.
І попливе човен 3 широкими вітрилами
(Т. Шевченко)
;
Посідали на кораблик .. Осел веслує. Вовк рулює, а Лисичка вітрил пильнує
(І. Франко)
;
Вітрила горять на фрегатах, тікає турецький паша
(М. Нагнибіда)
;
Уже він напнув вітрило, і попутний вітер жене баркас далі
(А. Шиян)
;
* Образно.
Кудись пливли хмарок ясні вітрила
(В. Сосюра)
;
* У порівн.
По воді пливе білий лебідь, задерши вгору свої широкі срібні крила, ніби вітрила
(І. Нечуй-Левицький)
;
Здається, сонце полощеться, наче вітрило на морі
(Є. Гуцало)
.
2
.
перен.
Те, що визначає рух уперед, розвиток, поступ; рушійна сила
.
Диплом – це вітрина, виставка, патент. Вітрило до човна, спущеного в житейське море
(Ю. Мушкетик)
;
Не вітрил потребує наша економіка нині й не бурхливих дискусій. Є проблема вмілого кермування, щоб наш човен не перекинувся, а таки виплив у те широке море, куди зійдуться всі повноводні ріки різних цивілізацій
(з газ.)
.
3
.
поет.
Форма звертання до вітру (у 1 знач.)
.
Плаче Ярославна В Путивлі рано на валу: – Вітрило-вітре мій єдиний, Легкий, крилатий господине!
(Т. Шевченко)
;
– Вітрило, вітроньку, вітрисько, В небеснім безкраї лети, На вояків не падай низько
(А. Малишко)
.