СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
НЕВДА́ХА
, и, ч. і ж., розм.
1
.
Той (та), кому не щастить
.
Він сміявся над невдахою Ковалем, який не зміг у зарозумілості своїй помітити цієї простої помилки
(В. Собко)
;
– Якби промахнулися в мене, а я мав при собi зброю, то я гнався б за тим невдахою, поки не поклав би його пiд Боже благословення
(Р. Андріяшик)
;
Хтось із зорянських жартунів вкрав Василеві штани, і довелося невдасі-солдату повертатися у табір у трусах та чоботях
(Ю. Мушкетик)
;
У тому ж пивбарі, за чверть години після Пашиної звідти депортації, вони зарізали якогось випадкового невдаху
(Ю. Андрухович)
;
// 
Той (та), хто робить щось не так, як треба
.
Ти, невдахо, невдахо, Ти ні спекти, ні зварить, Ні до мого роду говорить
(з народної пісні)
;
Не раз накидалася Ольга Власівна на Артема Петровича з образливою лайкою, обзивала його невдахою
(А. Хижняк)
;
До нього прискіпався якийсь агроном-невдаха, обіцявся все вилагодити, навіть брався про Стахові досліди написати популярну брошуру, тільки просив, аби той з ним авторством поділився
(І. Чендей)
;
Катерина Iрину не схвалювала, вважала її невдахою, хвойдою та п'яничкою
(Л. Денисенко)
.
2
.
рідко.
Що-небудь погано, невдало виготовлене, зроблене і т. ін. (про предмети)
.
– Оборони, Боже, як паска не вдасться! .. Він
[свекор]
хоч і не лаятиме, та .. сердитиметься, що паска невдаха і що йому стидно її нести меж люди до церкви
(Г. Квітка-Основ'яненко)
.