СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE.ТОМИ 1-9. (А-НАСТУ́КУВАТИ)
?
НАРО́ДНІСТЬ
, ності, ж.
1
.
Історична форма спільності людей, що утворюється з племен, передує нації та ґрунтується на спільності мови, території, економічних зв'язків, культури і т. ін.
От і зоставалося молитися хіба що про те, щоб і вороги прозріли, збагнули нарешті, що мають справу не з малодухами, а народністю могутньою, невмирущою, яка береже благочестя, коли треба
(Г. Колісник)
;
Українська народність склалася на основі колишніх Київського, Чернігівського, Галицького і Володимирського князівств
(з наук. літ.)
.
2
.
Втілення в художніх образах ідей, почуттів і прагнень народу (у 1 знач.)
.
Були тут і романси, були й польські пісеньки, навіть і наші туди ж між гурт попали, тільки не ті, що будять спасенні думки про долю рідного краю, що підіймають угору занедбану народність українську, а сміхотворні й навіть сороміцькі, складені по міських шинках та по розпущених вечорницях
(І. Нечуй-Левицький)
;
Православні держалися гарно і відбивали всі ворожі затії на своє природне добро: віру і народність
(А. Чайковський)
;
Розпорошеність української інтелігенції, .. відречення від славного минулого, від таких скарбів рідної народності – здавались мені всесвітньою ганьбою і безчестям
(М. Грушевський)
;
Рильський тихо сказав: – Я пісні Ваші знаю, сердечно хвалю. В них народність і пристрасть люблю
(П. Воронько)
.