СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ЛЮ́СТРА
, и, ж.
Підвісний освітлювальний прилад, що має перев. кілька джерел світла (свічок, електроламп) та оздоблену арматуру
.
Серед горниці висіла блискуча люстра, на стінах горіли лампи, на столі стояв канделябр
(І. Нечуй-Левицький)
;
Залитий сяйвом люстр і канделябрів, гарний і розкішний у своїй примхливій рококовій витворності
[примхливості]
зал одеської опери часто бачив двох друзів
(М. Бажан)
;
Не знімаючи плаща, Респондент заходив покоєм, до всього придивляючись і доторкаючись, засвічуючи люстри, бра, лампи, ліхтарі, нічники – все, що могло світитися
(Ю. Андрухович)
;
З дешевої люстри звисала якась химерна “прикраса” з капронових пляшок
(Любко Дереш)
;
* У порівн.
Мені без тебе сумно серед людства. Вже людству не до себе й не до нас. А дика груша світиться, як люстра. І чутно гомін тополиних трас...
(Л. Костенко)
.