СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ЛІВИ́ЦЯ
, і, ж.
1
.
Ліва рука; протилежне
правиця
(див. прави́ця
1
1), права рука
.
Коли це вмить як шерепне ядро в найближчу мажу, так відбитою скибою й відшматувало у запорожця аж за пальці лівицю
(М. Старицький)
;
Коли Костюк, задихаючись, учепився обома руками в його лівицю, слідчий знову стусонув його під груди
(М. Хвильовий)
;
Коли він, пройшовши покіс, мантачив косу, затиснувши кісся коліньми та обхопивши лівицею полотно, баби, що було серед них багато вдів, приносили Грицькові стільники лугових джмелів
(В. Дрозд)
;
Поїзд прудко набрав ходу, мелькнув жовтий прапорець у лівиці чергового
(Є. Пашковський)
.
2
.
Сукупність політичних партій лівого спрямування
.
Поділ на класову лівицю або правицю (у фазі оформлення й консолідації демократії), а тепер поділ на програмну лівицю чи правицю, став панівною й універсальною рисою структурних партійних систем
(з наук. літ.)
;
// 
Ліве крило політичної партії
.
Жовтневі події 1908 р. стали тільки першим кроком на шляху до встановлення Фердинандом гегемонії Болгарії на Балканах. Проти агресивної зовнішньої політики активно виступали радикали, лівиця Соціал-демократичної партії
(з навч. літ.)
;
// 
Сукупність депутатів, що дотримуються лівих політичних поглядів
.
Парламентська лівиця ефективно блокувала всі зміни земельних відносин
(з наук. літ.)
.