СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ЛИ́ЦАР
, я, ч.
1
.
іст.
Середньовічний дворянський титул в Європі, а також людина, що мала цей титул; рицар
.
Зібрав він лицарів своїх, Все горде-пишне панство, Щоб то шотландський вільний люд Забрати у підданство
(Леся Українка)
;
То ми лише уявляємо середньовічних лицарів та кавалерів вишуканими і манірними
(О. Бердник)
;
Думаю, що й найбезстрашніший середньовічний лицар, у всіх своїх обладунках, якби опинився тепер десь на перехресті сучасного мегаполіса, то брязнувся б, непритомний, на проїжджій частині від того шуму, гуркоту й миготіння, і викидних газів
(Л. Костенко)
;
* У порівн.
Він
[граф]
був як казковий лицар, і одяг йому було всипано діамантами
(М. Хвильовий)
;
Він почував себе, як той середньовічний лицар, що через усе життя своє шукав свого лютого ворога з мечем у руці, і, коли знайшов того ворога, заснулого й незбройного, під деревом, у нього не піднялася рука замахнути мечем
(М. Йогансен)
;
// 
Воїн з важким озброєнням і спорядженням
.
На верблюдах сиділи лицарі, убрані в золоті шлики й панцирі
(І. Нечуй-Левицький)
;
І йшла вона, оточена своїми спасителями, на батьківський хутір, немов та царівна, що її лицарі хоробрі від лютого змія відбили
(Б. Лепкий)
;
Це колись .. лицарі .. одне одного списами за дам штрикали, а тепер якби хто за дівчину побився – сама дурнем назвала б
(В. Підмогильний)
;
У християнському іконописі Св. Юрій зображується лицарем на білому коні зі списом у руках
(з наук.-попул. літ.)
;
* У порівн.
На зелених горах гордий Київ розцвів, ніби лицар у панцир закутий
(В. Сосюра)
.
2
.
іст.
Вільний козак-запорожець, якому властиві козацька доблесть і воєнне мистецтво
.
Громада вибрала гетьмана – Преславного Лободу Івана, Лицаря старого
(Т. Шевченко)
;
Все тіло цього козацького лицаря було вже порубцьоване, немов помережане, ворожими шаблями й списами
(А. Кащенко)
;
– Коли я маю виступати сватом, то хіба у моїй рідній козацькій одежі: в кунтушу, сап'янцях та при шаблі, як це козакові, лицареві пристоїть
[годиться]
(А. Чайковський)
;
В крові рубається Мазепа, Навколо все немов пожар... І лицарі чубаті степу Все дужче тиснуть на татар
(В. Сосюра)
;
Народ героїзував запорожців, представляючи їх у легендах як непереможних і мудрих лицарів, патріотів рідної землі
(з наук.-попул. літ.)
;
У 1576 р. українське козацтво добилося передачі Трахтемирівського монастиря під шпиталь для поранених та одиноких у старості лицарів
(із журн.)
;
* У порівн.
– Постоїмо ж до краю, братці, за віру і вмремо, як лицарі, чесно! – покрикнув Вернидуб, ухопившись за міцний держак
(М. Старицький)
.
3
.
перен.
Самовідданий, благородний захисник кого-, чого-небудь
.
У тій прогулянці пань по околиці від мужчин, як лицар і оборонець слабшого полу
[статі],
асистував Адам Б.
(Н. Кобринська)
;
Кажуть, знав Самуся дуже добре Сам славетний лицар Кармелюк
(С. Крижанівський)
;
* У порівн.
Юнаки билися, як справжні лицарі, як герої
(І. Багряний)
;
// 
чого.
Людина, яка самовіддано служить певній справі, віддається їй
.
Він просто не чує тебе, якщо тільки твої слова не про силос, не про вовну... Він, сказати б, лицар силосу і жертва його
(О. Гончар)
;
Саме тут .. згодом кине якір наш лицар фрази та ідей Сідалковський
(О. Чорногуз)
;
Незабутній Дмитро Білоус, лицар українського слова, не вірив би, що в час волі, в його 90-річчя, зазнає загроз у святая святих – в освіті – державний статус рідної мови
(з газ.)
.
4
.
перен., розм.
Вихована, підкреслено чемна людина
.
[
Наташа
:]
І навіщо такі люди на світ родяться? Черстві, скупі, боягузи.
[
Ольга
:]
А ти хочеш, щоб усі лицарями були?
(М. Зарудний)
;
// 
Про того, до кого мають або хто має до кого-небудь сердечну прихильність
.
Цю особливу прихильність до Соломії помічав не тільки Остап, а всі, і лиш висміювали бідного коротконогого лицаря
(М. Коцюбинський)
;
* У порівн.
Кіт Ковелько слідкував за нею
[бабусею Одаркою],
як щирий лицар
(В. Підмогильний)
.
(1)
 
Ли́цар без стра́ху́ і доко́ру (рідше дога́ни) <Ли́цар без дога́ни й стра́ху́>,
книжн.
людина великої сили волі і високих моральних якостей
.
Ми лицарі всі без догани й страху, Ми в серці ховали не марну пиху, цноти, що зрощує слава
(Леся Українка)
;
А для моєї Ліди Кирило Петрович просто ідеал, лицар без страху і докору
(О. Гончар)
;
(2)
 
Ли́цар печа́льного (сумно́го) о́бразу,
книжн.
наївна людина, пустий мрійник, що нагадує відомого літературного персонажа
.
Що він мав на увазі? Що довга вона та худа, як лицар печального образу? Чи вважає, що самостійне життя своє вона починає боротьбою з вітряками?
(О. Гончар)
;
– Той, під кого ви хочете спрацювати, був лицарем сумного образу тому, що багато страждав, мало їв і невпинно думав про даму серця
(Ю. Мушкетик)
;
(3)
 
Ли́цар се́рця
чийого, жарт.
об'єкт кохання; коханий чоловік
.
[
Семен
:]
І, може, Надійка знайшла вже лицаря свого серця?
(З. Мороз)
.