СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ЛАМА́ТИ
, а́ю, а́єш, недок.
1
.
що.
Згинаючи або б'ючи з силою, відділяти частини чого-небудь або розділяти щось на частини
.
Вітер в гаї нагинає Лозу і тополю, Лама дуба, котить полем Перекотиполе
(Т. Шевченко)
;
Надвечір скресає річка й ламає кригу
(М. Коцюбинський)
;
Раніше, ніж починати снідання, старійшина ламав хліб, брав частку від страв і кидав це у вогнище, бо, як вірили, під ним жили душі пращурів
(С. Скляренко)
;
Ожеледь ламала людям костi, псувала нерви, запирала в хатах
(Р. Андріяшик)
;
// 
Видобувати або розробляти, розламуючи що-небудь певним знаряддям
.
І світа Божого не бачать, не знають, Під землею камень
[камінь]
ламають
(Т. Шевченко)
;
Життя – важкий подвиг .. Працюй до знемоги незмінним борцем, Конай та одужуй, покою не май, Шляхи вік прокладуй
[прокладай]
та гори ламай
(П. Грабовський)
;
// 
Відокремлювати листя або плоди від гілок, стовбура
.
Вони страхались, щоб часом хто не вгледів, як вони ламали чужу калину
(І. Нечуй-Левицький)
;
Вони різали соняшник, ламали кукурудзу, орали на зяб
(І. Рябокляч)
;
Водяник ламав довгі вербові лози і оперезувався ними
(Ю. Винничук)
.
2
.
що.
Робити непридатним; руйнувати, псувати ударами
.
Він бив машину що було сили, помагав правою лівій руці, крутив головки гайкам і ламав все, що вдавалось зламати
(М. Коцюбинський)
;
– А навіщо вам вибої? – А щоб колеса ламати!
(Остап Вишня)
;
Спадкоємці твої, можливо, задумаються, чи .. можна ремісникові ламати верстат, що дає йому засоби на прожиток
(Р. Іваничук)
;
// 
Робити вільним вхід, прохід, доступ куди-небудь у щось, руйнуючи перепону
.
– Не пускають нас, – ламай двері, бий вікна. Усе трощи
(Панас Мирний)
;
[
Будівничий
:]
Ламайте, хлопці, стіну, щоб видніше. (Робітники ломами й сокирами ламають стіну, вона незабаром падає. Одкривається вид на шкляну гору)
(Леся Українка)
;
// 
Різкими рухами розділяти на частини, порушувати єдність чого-небудь; розривати
.
Земле, моя всеплодющая мати, .. Сили рукам дай, щоб пута ламати
(І. Франко)
;
// 
військ.
Руйнуючи, псуючи, переборювати опір (звичайно про наступ на ворога)
.
[
Благонравов
:]
Командуючий армією Огнєв залишає заслон, а сам з наданою йому групою кінноти Колоса ламає ворожу оборону
(О. Корнійчук)
.
3
.
що, перен.
Рішуче відкидати що-небудь традиційне, усталене; руйнувати, знищувати
.
В труді ми йдем од бою і до бою, тьму перешкод ламаєм недарма
(В. Сосюра)
;
Є ситуації, які виривають нас із павутини повсякденності силоміць. Наприклад, близькість смерті. Вони ламають хід часу
(Любко Дереш)
;
// 
Рішуче змінювати (характер, звички і т. ін.)
.
Лише один довгобровий Яків Данько .. не захотів ламати свого баришницького норову
(М. Стельмах)
;
// 
Руйнувати, змінювати на гірше (життя, кар'єру і т. ін.)
.
Зникають ідеї й імперії, що так ламали людські долі, але ніколи не повинна зникнути пам'ять про людей, які стали жертвами величезної трагедії XX сторіччя
(Д. Білий)
;
// 
Порушувати щось, не дотримуватися чого-небудь
.
[
Корж
:]
У нас єсть закон дідівський – не ми його поставляли, не нам і ламать його
(С. Васильченко)
;
Родина, діти, – от ця незрозуміла, могутня сила, яка часто ламає всі закони нашої логіки
(В. Винниченко)
.
4
.
кого, перен.
Силою підкоряти кого-небудь, примушувати діяти певним чином.
Старости робили своє діло: вони умовляли, уговорювали, підводили, підбивали, ламали стару Сикліту Британову віддавати дочку за Василя Мітлу
(Грицько Григоренко)
;
Сашка обложили тісно й, ламаючи будь-який спротив, скрутили, зборкали
[збороли]
й поволокли
(І. Багряний)
.
5
.
що, перен.
Порушувати звичайний вигляд, звичайні контури
.
Повні, червоні уста
[дівчини]
щоразу ламала вибачлива усмішка
(Н. Рибак)
;
Їй вдавалося бути доброзичливою навiть пiд час незручних розмов. Мiмiчнi зморшки не ламали чоло мiж бровами суворим насупленням
(Г. Вдовиченко)
.
6
.
кого, що, перен.
Викликати тупий, ниючий біль у кістках, суглобах, м'язах
.
Ніч бійців не приборкала сном, Хоч і втома важуча ламала
(П. Воронько)
;
// 
безос., що кому, в чому.
Ох-ох-ох! Усе мені ламає, усе болить, чи на негоду, чи що
(Дніпрова Чайка)
;
Вечірні випари пронизували косарів, ламало в суглобах...
(К. Гордієнко)
.
7
.
безос., кого, жарг.
Комусь дуже не хочеться (не подобається) щось робити
.
Цей скупо плачений хлопака колись таки надресирує “пані Марту” (хоч його й вочевидь ламає так до мене звертатись, до цієї форми він не звик, і вона його сковує)
(О. Забужко)
.
Гра́ти (рідше розі́грувати, лама́ти і т. ін.) коме́дію (рідко куме́дію)
(1)
 
Лама́ти (зала́мувати, ломи́ти) / залама́ти (заломи́ти) ру́ки
жестами, виглядом виражати переживання, страждання, хвилювання і т. ін.; побиватися
.
Я ніби бачив, як старий батько ходить по садку й ламає з горя руки
(І. Нечуй-Левицький)
;
Жужмом лежить на позаливаній землі всяке добро, ламає руки дружина, як смерть ходить мати...
(М. Коцюбинський)
;
І заставляло
[життя]
заламувати руки і битись, битись об землю, в дикому бажанні згинути, зникнути з сього світа, де щастя і горе так божевільно сплелись...
(Леся Українка)
;
Глухі його слова приводять дружину до розпуки. Вона ломить руки, вибухає шаленим плачем
(А. Крушельницький)
;
– Любить... любить, – вимовляє Віра в безсильній злобі своїй, заламуючи руки
(А. Шиян)
;
Матері в печалі-горі скорбно руки заломили
(О. Гуреїв)
;
Десь за піччю мовчки заломила руки мати, а Мусій затиснув муку зімкнутими до скреготу зубами і крізь якийсь туман дивився на каганець
(В. Речмедін)
;
(2)
 
Лама́ти / злама́ти (перелама́ти, полама́ти і т. ін.) хребе́т
кому
:
а)
 
долати, знешкоджувати, перемагати, знищувати когось
.
Ось-ось йому доведеться виходити в широкий світ, легалізуватися, ламати хребти й перекушувати горлянки бізнесменам
(М. Білкун)
;
Багато проллється крові, але ми повинні зламати і зламаємо хребет фашистам
(О. Довженко)
;
б)
 
бити кого-небудь або нахвалятися, погрожувати розправитися з кимсь
.
– Сталося це у давні часи, коли Орда ногайська ще у силі була, а Військо тільки починало за ці степи ворогам хребти ламати
(Д. Білий)
;
в)
 
примушувати когось коритися; позбавляти сили, енергії, волі і т. ін
.
Страх ламає хребет людині й полишає їй єдине почуття – самозбереження
(із журн.)
;
Сказав батькові із скрутою: – Понівечили ви мені життя. Хребет переламали
(В. Большак)
;
(3)
 
Лама́ти / злама́ти (полама́ти, облама́ти і т. ін.) зу́би
на кому – чому, об кого – що і без дод.
не одержувати бажаного результату; зазнавати невдачі, поразки і т. ін
.
– Я не сподівалась, що тобі, Микосю, найлегше буде грецька мова, – об неї багато гімназистів зуби ламають
(Леся Українка)
;
– Нас підтримують київські міщани й ремісники. А коли корона зламає зуби на такому дружному опорі, – підемо на Буг
(Іван Ле)
;
Невже він може повірити, що ця дівчина, практикантка, розв'язала проблему, на якій зламали зуби видатні інженери?
(В. Собко)
;
(4)
 
Лама́ти / злама́ти (полама́ти) [собі́] язи́к (язика́)
:
а)
 
важко вимовляти незрозумілі або нерозбірливо написані слова, фрази
.
– На якому язиці батьки говорили – на тому й ми будемо балакати. Що вони там вигадують! Аби язика ламати!..
(Б. Антоненко-Давидович)
;
Невже не можна краще писати?.. поки вимовиш – то й язика поламаєш!
(Панас Мирний)
;
– Тоді пиши... Якби ж воно по-людськи!.. Язик зламати можна на цих крючках чиновницьких...
(Василь Шевчук)
;
б)
 
навмисне неправильно вимовляти слова
.
Часом юнаки і юнки штучно ламають язика і вигадливо, але недоречно починають гаркавити
(О. Ковінька)
;
в)
 
(чим і без дод., ірон.)
вивчати іноземну мову; говорити іноземною мовою
.
Нащо б, здавалося, тріпати мозок, ламати язик такою маловідомою в світі мовою? А ось, бач
(Іван Ле)
;
(5)
 
Лама́ти (рідко ломи́ти) ша́пку (бриль)
перед ким і без дод.
:
а)
 
вітаючись, запобігливо, улесливо вклонятися комусь (перев. знявши головний убір); підлещуватися до когось
.
А бакалярів розігнали За те, що шапки не ламали У Острій брамі
(Т. Шевченко)
;
– Їде значний козак улицею, ніхто й шапки не ламає
(П. Куліш)
;
Всяк бриль лама перед старим
[владикою]
(П. Грабовський)
;
Ні перед ким не ламав шапки Кифір Авдюк
(В. Бабляк)
;
Жоден із них не ламав шапки перед паном
(А. Дімаров)
;
б)
 
принижуючись, просити когось про що-небудь
.
Перед ним ламай шапку так, що аж у крижах болить. Може, змилується Шемека, борг відстрочить
(Н. Рибак)
;
Уже другий день він тягне чарку, закушує .. і ні перед ким не ломить шапки
(М. Стельмах)
;
(6)
 
Лама́ти / налама́ти хребта́ (спи́ну)
важко працювати, надриватися на роботі
.
Блукати по наймах – це... гірко! Рвати руки на чужій праці, ламати спину, губити здоров'я...
(А. Головко)
;
– Любить цивілізацію, – подумав Гуменний, – то хай хоч раз наламає хребта заради неї. Хіба мішок з снарядами такий уже важкий ради цієї високої мети?
(О. Гончар)
;
(7)
 
Лама́ти / полама́ти (злама́ти, розлама́ти і т. ін.) пу́та
звільнятися від того, що обмежує, сковує, гнітить і т. ін. кого-, що-небудь
.
Якби знав я чари, що спиняють хмари .. Що ламають пута, де душа закута
(І. Франко)
;
(8)
 
Лама́ти (пору́шувати) / злама́ти (полама́ти, пору́шити) [своє́] сло́во
:
а)
 
відмовлятися від раніше сказаного, відступатися від обіцяного; не виконувати обіцянки
.
Хто ламає слово, той віру ламає
(Номис)
;
Сахно не хотіла ні порушувати свого слова, ні рискувати своєю персоною
(Ю. Смолич)
;
– Воно, звісно, дурне діло заклад, але ж не ламати слова
(М. Стельмах)
;
– Царю Латине неправдивий! Ти слово царськеє зламав
(І. Котляревський)
;
Вона, Ївга, мусить порушити слово, яке дала подрузі
(О. Донченко)
;
– Кажуть, що вже пообіцяв він видати свою дочку Інгігерду за норвезького короля Олафа Товстого. Але хай поламає своє слово, раз до нього засилає послів руський князь
(П. Загребельний)
;
б)
 
(кому і без дод.)
зраджувати
.
“Як слово зламає
[коханий],
нехай покарає Його Твоя сила святая!”
(П. Куліш)
;
(9)
 
Лама́ти (прола́мувати, розбива́ти і т. ін.) / злама́ти (пролама́ти, розби́ти і т. ін.) лід (кри́гу)
:
а)
 
(перев. зі сл.
перший
)
мати успішний початок, досягати успіху в чому-небудь
.
[
Омелян
:]
Тут би я, проламавши перший лід, здобувши собі довір'я людей, міг би був зробити чимало доброго
(І. Франко)
;
б)
 
долаючи великі перешкоди, значні труднощі, досягати вирішальних змін у чому-небудь
.
Щоб великі труднощі, то й ні. Просто непорозуміння з комунальним господарством міста. Доведеться ще ламати кригу
(Іван Ле)
;
Лід треба ламати. Треба Гната прикрутити так, щоб він визнав свої помилки і припинив чинити неподобства! Хлопець він, здається, непоганий
(Григорій Тютюнник)
;
в)
 
(перев. чого)
боротися проти чого-небудь небажаного, неприємного в людських стосунках
.
Шеллі і Байрон – високі революційні уми, революційні, власне, для свого часу тим, що ламали лід заскорузлої традиції й естетичної та й усякої іншої догматики...
(із журн.)
;
(10)
 
Лама́ти ра́мки
чого
виходити за межі чого-небудь; розповсюджуватися, набувати поширення
.
Сувенір усе більше ламає рамки родинного, особистого побутування
(із журн.)
;
(11)
 
Лама́ти [собі́] го́лову
над чим, рідше про що і без дод.
:
а)
 
напружено думати, намагаючись зрозуміти що-небудь, розібратися в чомусь
.
Про це
[з'ясування]
нічого й голову ламати
(І. Нечуй-Левицький)
;
Сам собі ламав голову над тим – що ж таки трапилось?
(А. Головко)
;
Хлопець часом починав вірити в ті пророкування, відчував себе “науковцем”, марно ламаючи голову над з'ясуванням суті такої наукової професії
(Іван Ле)
;
Хлопці не ламали голови, чому їм краще працювати з Дмитриком, ніж з іншими
(Е. Андієвська)
;
б)
 
розмірковувати над чим-небудь, гадати про щось
.
Дід ще довго стояв серед хати, ламаючи голову, який саме з двадцяти запечатаних млинів порушив заборону, але так і не дійшов якогось певного висновку
(І. Кириленко)
;
Дядьки гомоніли собі та ламали голови, куди то їм випаде їхати
(Григорій Тютюнник)
;
– А я ламаю дурно голову. Десь бачив ніби, а де...
(Василь Шевчук)
;
в)
 
шукати розв'язання якого-небудь питання, здійснення чогось
.
[
2-га дівчина
:]
Усі дівчата .. згадують тебе та голову ламають – що .. з тобою подіялось
(С. Васильченко)
;
Мелашка з матір'ю перешіптувалися, ламали голову, як вшанувати дорогого гостя
(К. Гордієнко)
;
Не день, не два .. ламав він собі голову, роздумуючи над тим, як мені викараскатися з того скрутного становища
(Я. Гримайло)
;
Давно, в роки своєї молодості, Гриша-семінарист теж нібито ламав собі голову над олешківською проблемою
(О. Гончар)
;
– А зараз ламайте голову над тим, як узяти ці висоти хитрістю, розумом
(П. Гуріненко)
;
г)
 
напружено працювати над розв'язанням якогось складного питання; робити щось
.
А Шавкун ламав уже голову, нишпорив по товстелезних томах законів
(Панас Мирний)
;
Став би я заради грошей голову ламати!
(Ю. Яновський)
;
Цілий колектив досвідчених інженерів ламав голову над проблемою дамби!
(Яків Баш)
;
Вчені ламають голову над тим, як людям епохи НТР найдоцільніше використовувати дозвілля
(П. Загребельний)
;
(12)
 
Лама́ти списи́
:
а)
 
(за що, навколо чого, над чим, у чому і без дод.)
гаряче сперечатися за що-небудь, відстоювати щось, боротися за щось
.
Почали виступати по одному. Головним чином ламали списи навколо конкретних кандидатур
(І. Микитенко)
;
Сагайдак пішов подивитись на колоди. Може, вони й не варті того, щоб за них ламати списи
(С. Добровольський)
;
Ще довго довелося Наливайкові та присутнім ламати списи у запальних розмовах з Камулеєм
(Іван Ле)
;
І доки на педагогічних радах в дискусіях ламають списи над тим, який шлях доцільніший: через працю – до знань чи через знання – до праці? – Кульбака дає по півтори, а то й по дві норми щодня
(О. Гончар)
;
б)
 
(у чому, на чому, іст.)
битися з ворогами
.
[
Таїса
:]
О, це справді лицар!
[
Цар
(убік)
:]
Навряд чи дуже родовитий він,Та й чим з-між інших вирізнився? Ну, Списи ламав – ото й усі діла
(Ю. Лісняк, пер. з тв. В. Шекспіра)
;
(13)
 
Лама́ти ціну́
за що, яку
оцінювати що-небудь дуже дорого або просити за щось набагато більше його вартості
.
Зараз він .. скаже, що я шкуродер, бо ламаю таку безбожну ціну за пустякову
[дріб'язкову]
роботу
(М. Чабанівський)
;
(14)
 
Мур лама́ти / злама́ти
чого і без дод.
:
а)
 
долаючи перешкоди, прагнути до чогось, досягати чого-небудь
.
Треба було знаходити спільну мову з дітьми і перш за все зламати мур недовір'я
(з газ.)
;
б)
 
(зі сл.
гроші, золото
і т. ін.)
сприяти в досягненні чого-небудь
.
– Іду зараз і виручу
[Оксану]:
Гроші мур ламають
(Т. Шевченко)
;
Сказано: золото мур ламає!
(Панас Мирний)
;
Велика сила пісні спроможна ламати мури і рвати ланцюги неволі
(І. Пільгук)
;
Налама́ти (наруба́ти) дров / лама́ти дро́ва
(15)
 
На пні лама́ти
кого, що
докорінно змінювати когось, щось або руйнувати що-небудь
.
Докіль
[доки]
життя тяжким нас давить валом, На пні ламає силою страшною... Ох, загніздись на дні душі моєї, Важкая думо!
(І. Франко)
;
На трі́ски́ розбива́ти (трощи́ти, лама́ти і т. ін.)
Облама́ти (обтя́ти, обрі́зати і т. ін.) / обла́мувати (лама́ти, обтина́ти і т. ін.) кри́ла
Полама́ти (переломи́ти) / лама́ти ре́бра (кістки́)