СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ЗЛИ́ТИ
1
ЗЛИВА́ТИ
, а́ю, а́єш, недок., ЗЛИ́ТИ, зіллю́, зі́ллє́ш, ЗІЛЛЯ́ТИ, зіллю́, зі́ллє́ш і рідше зілля́ю, зілля́єш, док.
1
.
що.
Виливати з різних посудин в одну, збираючи разом або виготовляючи суміш чого-небудь рідкого
.
Прийшов наймит, прийшов бідний, Воли розпрягає, – Господиня з усіх мисок Та в одну зливає
(з народної пісні)
;
Доярки .. підходили до Марії, зливали надоєне в молокомір і дивилися, скільки набігло
(С. Журахович)
;
Помиї, що назбираються на Святий вечір, не треба виливати, але зілляти до горшка і сховати
(І. Франко)
.
2
.
що, перен.
Об'єднуючи кого-, що-небудь із кимсь, чимсь, створювати одне ціле
.
Як на світі любо жити, Милого любити, З його мислями навіки Душу й серце злити!
(П. Куліш)
;
Байдуже, хто говорив. Аби почути таке щось, щоб зв'язало докупи розпорошені думки, зілляло надії в один потік
(М. Коцюбинський)
;
Шум весіннього вітру злив усі звуки в одне протягле гудіння
(Л. Первомайський)
;
Прокладали сюди шляхи буковинці й закарпатці, щоб злити воєдино просвітительську діяльність для відродження рідного краю
(І. Пільгук)
;
// 
Нерозривно, міцно зв'язувати, з'єднувати що-небудь із чимось
.
Народ мій – сонце, з ним я душу злив
(В. Сосюра)
;
// 
Робити невиразним (для зору, слуху)
.
Тінь скрадала їх
[риси обличчя]
і зливала у суцільну пляму, трохи – тільки трохи – густішу за сіре тло
(І. Кулик)
.
3
.
що в що.
Виливати або переливати звідкись яку-небудь рідину
.
Тут прийшли з поля і корови, і овечата, от їх тут біля панночки і доють
[доять],
і молоко в глечики зливають...
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
Приїжджі, а від них й легкодухі тутешні взяли за звичку зливати в неї
[річку]
мазути й масла
(М. Вінграновський)
;
Якщо випадає сніг, то опадомір заносять у тепле приміщення, де сніг тане. Одержану воду зливають у мірну склянку і визначають її кількість
(з навч. літ.)
;
Ми
[партизани]
воду випили і всі запаси з'їли. Останній гас зілляли в каганець.., Та спрага помсти нам давала сили
(Л. Забашта)
;
// 
Зціджувати рідину, відділяючи її від чого-небудь густого
.
Цапигін узяв порожній казанок, кухлик і пішов до струмка. Там він зачепив піску, довго його розбовтував, зливав мутну воду, придивлявся
(О. Донченко)
;
Верхню прозору частину речовини зливають у глиняні глеки та щільно накривають кришками
(з газ.)
.
4
.
[I]що, перен., розм.[/I]
Оприлюднювати, публікувати інформацію про когось, щось
.
Оскільки Інтернет є найзручнішим джерелом інформації, то якраз в нього найефективніше зливати компромат
(з газ.)
;
Я вже знаю, куди і кому інформацію злити
(А. Кокотюха)
.
5
.
кого, що, розм.
Поливати, обливати рідиною, роблячи мокрим, вологим кого-, що-небудь
.
Приклала
[Кранцьовська]
чоло до шиби й гірко заплакала. А з другого боку зливав ту шибу дрібний, густий дощ
(Л. Мартович)
;
Подвір'я двигтить від каблуків. Коло, де танцюють, весь час зливають водою, гаряча земля парує, але незабаром з-під каблуків вже знову б'є курява
(О. Гончар)
;
Холодна осінь оповила землю сивими туманами, зілляла дрібними дощами
(М. Коцюбинський)
;
* Образно.
Всю доріженьку сльозами злила – оплакала свою долю...
(Ганна Барвінок)
.
6
.
що, чого на кого – що.
Лити, виливати якусь рідину на кого-, що-небудь
.
На готовий хміль хоч води злий, то оп'янієш
(Номис)
;
* Образно.
Щедро зливає
[небо]
на землю розсип співучого срібла
(Яків Баш)
;
// 
також кому і без дод.
Лити кому-небудь на руки воду для вмивання
.
Одна дружка бере кухоль і полумисок, зливає воду дружкам на руки й подає рушник
(І. Нечуй-Левицький)
;
– Дай, я тобі на руки зіллю. Не хочу, щоб ти мені умивальник смолою забруднив
(М. Руденко)
;
Косарі відклали коси в тіні. Петрик кожному зілляв води, щоб помили руки
(І. Чендей)
.
7
.
тільки док. зли́ти, [I]що на кого, перен., рідко.[/I]
Виразити якісь почуття до кого-небудь
.
Осталася безутішному дідові одна лишень маленька внучечка Мільця, на котру той однак .. не міг злити своєї цілої любові
(І. Франко)
;
Аж вікна затремтіли Од пісні, що злила високий гнів На дук, на підпанків і на панів
(М. Рильський)
.