СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ДОНО́С
, у, ч.
Таємно подані відомості (перев. керівним особам) із звинуваченням кого-небудь у чомусь
.
В очікуванні нового виклику Андрій перебирав усі варіанти спротиву, готуючись до всіх можливих метод морального наступу на нього, до всіх можливих матеріалів, зібраних проти нього, до всіх можливих доносів та свідчень
(І. Багряний)
;
Іван Євграфович зобов'язався давати об'єктивну характеристику, а не писати доноси на все, що бачить і чує навколо
(Б. Антоненко-Давидович)
;
Своїми словами Ганна Остапівна переповіла, що перед ними донос на Кульбаку: нібито він погрожував начальникові режиму страшною помстою
(О. Гончар)
;
Причиною другого арешту Т. Шевченка був донос на нього одного з офіцерів Оренбурзького гарнізону
(з наук. літ.)
.