СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ДІД
, а, ч.
1
.
Батьків або материн батько
.
Родинне коло діда оточило, Сини та дочки, й молоді онуки
(Леся Українка)
;
Мій дід Ярослав, прозваний Мудрим, теж спорудив у Києві церкву Софії, яка майже не поступається константинопольській, і уклав для своєї держави “Руську правду”
(П. Загребельний)
;
Жахливими пригодами позначено дитинство Куруша, який, вирісши й змужнівши, переміг свого діда й став першим перським царем
(І. Білик)
.
2
.
Чоловік похилого віку
.
Був собі дід та баба. З давнього давна, у гаї над ставом, Удвох собі на хуторі жили
(Т. Шевченко)
;
Незабаром увійшов у покої Конецпольский, вже літній чоловік, але ще кремезний і жвавий дід
(І. Нечуй-Левицький)
;
* У порівн.
Попід горою, яром, долом, Мов ті діди високочолі, Дуби з гетьманщини стоять
(Т. Шевченко)
;
// 
заст.
Убогий, безпритульний чоловік похилого віку; старець
.
Хто би його не знав, то би йому кусник хліба дав, як дідові
(І. Франко)
.
3
.
заст.
Сторож (у садку, на баштані і т. ін.)
;
// 
перен.
Опудало на грядках, баштані і т. ін
.
Щоб Горобців шкідливих настрашити, Вигадливий Хазяїн взяв Солом'яного Діда приладнав Та ще й з лозиною, неначе хоче бити
(Л. Глібов)
.
4
.
тільки мн.
Люди минулих поколінь; предки
.
Лірник візьме кобзу в руки, .. Щоб згадали пізні внуки, Як жилося їх дідам!
(Я. Щоголів)
;
Гей, було це за дідів, Ні, брешу – за прадідів: За царя старого Хмеля
(І. Манжура)
;
– Тут наші діди та прадіди лишили свою працю, найкоштовніші меблі для палацу власноруч робили з привозного червоного дерева, тож чи нам усім цим не дорожити?
(О. Гончар)
.
5
.
перен., розм.
Те саме, що тінь.
Кавун .. не зводив очей з білої стіни, на котрій став у закутку широкий темний вечірній дід
(І. Нечуй-Левицький)
;
Сутінки лягли на ярмарковий майдан. Підвелись діди
(Н. Рибак)
.
6
.
перен., розм.
Солдат, який закінчує строкову службу в армії
.
Розмінявши півтора року служби, я став дідом – казарменим напівбогом
(із журн.)
;
Дідівщина тримається виключно на фізичній перевазі дідів і рукоприкладстві
(із журн.)
.
(1)
 
Дід Моро́з
казкова істота, уособлення морозу у вигляді рожевощокого старого чоловіка з бородою, у шубі, шапці, з палицею
.
Я й справді Дід Мороз. Щороку у новорічний вечір цей я в путь іду і з кожним кроком приношу радість для дітей
(Н. Забіла)
;
Дід Мороз танцює, грає на сопілці
(І. Нехода)
;
– Діточки... Ви на святковій ялинці з Дідом Морозом і Снігуронькою були?
(Люко Дашвар)
.
Годи́тися у батьки́ (у діди́, у матері́ і т. ін.)
(2)
 
За діді́в-пра́дідів
у незапам'ятні часи, дуже давно
.
Промайнула воля, поламала ланцюги віковічні, на котрих ще за дідів-прадідів прикували до панів колись вільні хутори, села
(Панас Мирний)
;
(3)
 
З ді́да-пра́діда (з ді́да й пра́діда, з діді́в і пра́дідів) <З пре́дка, з ді́да>
:
а)
 
споконвіку, відвічно
.
Недалеко від Полтави, Де широкими гіллями Ліс над Ворсклою гуде, – З предка, з діда .. Незавидний жив козак
(Л. Боровиковський)
;
Це ж земля наша, з діда й прадіда
(Б. Грінченко)
;
Прийшли двоногі звірі – убили матір, пограбували, спалили, в руїни перетворили його з діда-прадіда рідну землю
(А. Головко)
;
Хлібом-сіллю ми зустрічаємо дорогих гостей. Така вже в нас традиція з діда-прадіда
(з газ.)
;
б)
 
спадковий, уроджений
.
Багатирка була Марусина мати з діда-прадіда
(П. Куліш)
;
Іван Темний з діда-прадіда – селянин, все життя по господарству порався
(Остап Вишня)
.