СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ДИ́ХАТИ
, ди́хаю, ди́хаєш і розм. ди́шу, ди́шеш, недок.
1
.
Втягувати і випускати повітря легенями; робити вдих і видих
.
Тетяна дише неспокійно, а по лицю матері зсуваються чимраз частіше великі пекучі сльози
(О. Кобилянська)
;
* Образно.
Народження дня наближалось повільно, в мовчанні, І дихала легко земля, як завжди на світанні
(Л. Первомайський)
;
* У порівн.
Могила стогне, мов сопе, мов важко дише, Боками сивими колише
(Є. Гребінка)
;
// 
Вбирати, поглинати кисень, необхідний для життєдіяльності організму
.
Усе село наче в розкішних алеях... Дивишся й не надивишся, дишеш і не надишешся тим чистим гарячим та пахучим повітрям
(І. Нечуй-Левицький)
;
Перше листячко вибивається на світ і вже дише
(І. Багряний)
;
// 
на кого – що.
Випускати ротом, носом струмінь повітря, що йде з легенів
.
– Хто се на мене таким холодом дише? – плутається в Пилипковій голові. – Се ти, дідугане Морозе?
(Панас Мирний)
;
Вона бігла, задихалась, якісь чоботи давили їй ноги, чиїсь руки штовхали у боки, хтось щось кричав над ухом і гаряче дихав на шию, а сила все несла її
(В. Винниченко)
;
// 
Виявляти ознаки життя; жити, існувати
.
Уся орда побивалася коло вбитого товариша й чулися слова: “Не дихає! Мертвий”
(Марко Вовчок)
;
Навіть задумую .. їхати на .. купелі з весною. Як можу, так кручу, аби ще дихати
(В. Стефаник)
;
// 
перен.
Віяти, обдавати чим-небудь
.
Плине білий човник, вітер ледве дише, Ледве повіває
(Леся Українка)
;
Земля, зігріта за день весняним сонцем, дихала теплом
(П. Панч)
.
2
.
ким, чим, перен.
Цілком віддавати, присвячувати себе кому-, чому-небудь, бути захопленим кимсь, чимсь
.
– Він у тих законах, як миша у зерні, порається: на законах спить, законами й дише!
(Панас Мирний)
;
[
Хома
:]
Я тебе одну кохаю, тобою дишу!..
(М. Кропивницький)
;
Ми так заждалися тих звісток, що тепер ловили їх, як спраглий ловить кожну крапельку цілющої води. Ми ними жили, ними дихали...
(Є. Доломан)
;
* Образно.
Мрії про вольність – нехай і невиразні – були тим повітрям, яким дихав Пушкін-ліцеїст
(М. Рильський)
.
3
.
чим, перен.
Бути пройнятим чим-небудь, виражати щось
.
Мова Житецького про .. Пересопницьке Євангеліє .. просто дихала поезією
(В. Самійленко)
;
Обличчя його, безсумнівно, дихало відвагою і енергією
(Ю. Смолич)
.
(1)
 
Ди́хати / поди́хати чи́стим пові́трям
здійснювати прогулянку, бувати надворі, за містом
.
Розмова часом утихала, молодь втішливо дихала чистим повітрям, споглядала на вільний краєвид
(Олена Пчілка)
;
Якось Шура з допомогою цих жінок
[з простого народу]
вивела поранених, що могли рухатися, у малесенький внутрішній дворик трохи подихати чистим повітрям
(О. Іваненко)
.
(2)
 
Важки́м (недо́брим) ду́хом ди́хати
на кого і без дод.
дуже сердитися, гніватися, злитися на кого-небудь
.
– Ну, а Васюта ж? І той поклонивсь Іванцеві? – Ні, мабуть, .. бо .. запорожці і на Васюту похвалялись, да й на всю городову старшину недобрим духом дишуть
(П. Куліш)
;
Пан бачить, що вже жінка важким духом дише, а все не важиться він бабусю налаяти
(Марко Вовчок)
;
[
Нечипоренко
:]
Я багато не прошу, нам би тільки хати освітити. А то колгоспники вже й так дишуть на мене важким духом: що ж ми, кажуть, гірші за інших
(О. Левада)
;
(3)
 
Ди́хати вогне́м (по́лум'ям, пе́клом, чо́ртом і т. ін.):
а)
 
(на кого, проти кого – чого і без дод.)
мати злість на кого-небудь, виявляти вороже ставлення до когось, не терпіти когось
.
– В мене свекруха люта змія: ходить по хаті, полум'ям на мене дише
(І. Нечуй-Левицький)
;
[
Харитина
:]
Серцем чую, що тут всі проти мене вогнем дишуть
(І. Карпенко-Карий)
;
– Треба тікати звідси! – говорив Остап Соломії... – Раду на мене пеклом дише за свою – цур їй! – носату циганку
(М. Коцюбинський)
;
– Як бачу, що хтось до мене з щирим серцем, так я до його
[нього];
ну, вже коли я бачу, що злом дихає, так і я не кохатиму...
(В. Винниченко)
;
Чого це вона надулася? Позавчора сиділи під вербами, все було добре, а сьогодні полум'ям дихає
(Григорій Тютюнник)
;
Він
[Козак Мамай]
чортом дихав проти всякого панства, проти кривди, проти горя людського
(О. Ільченко)
;
б)
 
бути дуже розлюченим, роздратованим і т. ін
.
Бісом дише Агамемноненко Галес І бистрим бігом все колише, неначе в гніві сам Зевес
(І. Котляревський)
;
[
Цокуль
:]
Ну, Мелашка, то прямо чортом дише!.. Треба і її чим-небудь загодить
(І. Карпенко-Карий)
;
(4)
 
Ди́хати / дихну́ти ві́льно
відчувати невимушеність, полегшення в чому-небудь
.
Наді мною великої загрози не нависало. Отож я міг би вільно дихати, гуляти з парубками, загравати до дівчат – все, чого прагне молода нерозтрачена душа
(Валерій Шевчук)
;
Розвелось перевертнів і очкурів! Нема де козаку де й дихнути вільно!
(Ю. Логвин)
;
Ди́хати (жи́ти, життя́) не дава́ти
(5)
 
Ле́две (ле́две-ле́две) ди́хати
:
а)
 
дуже хворіти, тяжко нездужати
.
Нездужає Катерина, ледве-ледве дише
(Т. Шевченко)
;
Вона
[Уляна]
бачила сама, що Івась ледве дише... Надія .. стала застигати, холонути в її серці
(Панас Мирний)
;
б)
 
бути слабким, безсилим
.
[
Маруся
(сідає на камені):
]
Я втомилась... Я ледве дишу. Сила моя десь дівається
(І. Нечуй-Левицький)
;
в)
 
причаївшись, не виявляти себе
.
А я все мовчу та ледве дишу, а вони стукають у двері, аж двері тріщать
(І. Нечуй-Левицький)
;
Мовчи́ (цить) та диш
(6)
 
На ла́дан (рідко на часни́к) ди́хати
:
а)
 
бути безнадійно хворим, близьким до смерті; помирати
.
[
Флорентієць
:]
Він вже старий. Він дихає на ладан
(М. Костомаров)
;
[
Тарас
:]
Багато вже не стало тих, що воювали вмісті
[разом]
ви!.. Один Кадило ще живий, та й той на ладан дише
(І. Карпенко-Карий)
;
Знає толк на травах
[знахарка].
Колись мій батько на ладан дихав, а вона дала йому настойку на якомусь корені – і пішов старий
(М. Стельмах)
;
Давно уже говорили, що Лисун
[дід]
на часник дише, а він усе хрипів у землянці своїй
(В. Дрозд)
;
б)
 
бути зношеним; розвалюватися, розпадатися від довгого користування
.
А в лаві колія стара на ладан просто дише. От і виходить – на-гора півнорми і не більше
(П. Дорошко)
;
в)
 
бути близьким до припинення свого існування
.
Австрія на ладан дихає .. Скрізь нас молотять, аж пір'я летить
(С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека)
;
(7)
 
Не так (не тим ду́хом) ди́хати
дивно, не так, як звичайно, поводитися
.
– А війна турецька нам на руку. – Що й казати, адже тепер і на нас, запорожців, не тим духом дихають
(М. Старицький)
;
– Я давно помічаю, що він
[фельдфебель]
не так дише. Мені давно доводили, що він хвалився: коли б знайти яку заможну міщанку – оженився б
(Панас Мирний)
;
(8)
 
Одни́м ду́хом ди́хати
бути одностайними, мати спільні наміри; дотримуватися спільних поглядів, думок і т. ін.
– Та й у дворі
[панському],
ваше благородіє, небезпечно. І там вони
[кріпаки]
одним духом дишуть. Учора контору обікрадено
(Панас Мирний)
;
– Одно у нас товариство, одним дишемо духом
(Б. Грінченко)
;
(9)
 
Хо́лодом ди́хати
на кого і без дод.
:
а)
 
бути занадто суворим у поводженні з ким-небудь
.
Третій брат, що ніби вас покривдив, Хоч він не дише холодом ніколи, Іде до вас, бо чув, що вам так прикро
(А. Кримський)
;
б)
 
(на кого)
виражати надмірну суворість, недоброзичливість (про погляд, очі)
.
Очі в обох
[сестер]
голубі.., але в Магди вони порожні і холодом дихають на людей
(М. Томчаній)
;
(10)
 
Чим (яки́м ду́хом) ди́хає (ди́ше)
:
а)
 
які настрої, погляди, зацікавлення і т. ін. у кого-небудь
.
При кожній нагоді все промацував
[Гмиря]
хлопця, чим він таки справді дихає, що воно за один
(А. Головко)
;
Кожного Оленка добре знає, дає влучну характеристику, бачить, хто чим дише
(В. Кучер)
;
Стряпчий Рогозін .. таємно вивідував, що думають і гомонять прості люди про гетьмана, яким духом дише старшина
(Ю. Мушкетик)
;
Люди траплялися різні. Як знати, хто з них яким духом дихає?
(В. Діброва)
;
б)
 
(на кого)
як ставиться хто-небудь до когось (перев. про негативне ставлення)
.
– Не йми, – кажуть
[старшини]
йому, – віри запорожцям .. Хіба не знаєш, яким вони духом на городову старшину дишуть?
(П. Куліш)
;
– Ні, мамо, до Плачинди я не піду, – хмурніє парубок, – самі знаєте, яким він духом дихає на мене
(М. Стельмах)
;
(11)
 
Щоб так по пра́вді ди́хав,
перев. з особ. займ., лайл.
уживається для вираження незадоволення ким-небудь, зневаги до когось, побажання чогось поганого та лихого
.
– Козаки сидять згорнувши руки! – каже Шрам. – Щоб ви так по правді дихали. Коли б не козаки, то давно б вас чорт ізлизав
(П. Куліш)
;
Щоб [тобі́ (йому́, їй і т. ін.)] ди́хати не дало́