СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE.ТОМИ 1-9. (А-НАСТУ́КУВАТИ)
?
ВКУ́ПІ
(УКУ́ПІ), присл.
1
.
У поєднанні з ким-, чим-небудь; спільно, гуртом; разом
.
Як роблять укупі, так не болить у пупі
(Номис)
;
Вода зараз підхопила пліт, поволі обернула його й понесла вниз укупі з харчами, забутими на плоту
(М. Коцюбинський)
;
Я думав, що ви будете всі вкупі обробляти батьківську землю, гуртом
(М. Івченко)
;
Сухе, негарне лице його
[Ганенка]
з борідкою, що вкупі з стриженою головою скидалась на гречану стерню, з маленькими слабими очима й тонкими синіми губами вражало своїм гострим, злим виразом
(В. Винниченко)
;
Природа та виховання вимагали цілого комплексу переживань, що звуться вкупі коханням
(Д. Бузько)
;
Вони були всі вкупі й трималися одне одного, покладаючись лише на химерну долю. А якщо їм судилося вмерти, бажали вмерти всі вкупі
(І. Багряний)
;
Усі вони трималися вкупі, жили ще спільними спогадами про домівку та про запасний полк
(О. Гончар)
;
Коні, всі четверо вкупі, сумирно хрупали сіно
(І. Білик)
.
2
.
розм.
Удвох
.
Дама затупала по сходах, зіткнулася з міс Вуд, і вони вкупі ввійшли в кімнату
(М. Йогансен)
;
– Дядьку! А що воно таке за дрохви? – Хіба не чув? – Не чув! – Птиця така велика, як дві гуски вкупі! Степова!
(Остап Вишня)
;
З кожним днем дівчата все більше звикали одна до одної і потоваришували так, ніби змалку росли вкупі
(А. Хижняк)
.