СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ВІ́ДАТИ
, аю, аєш, недок.
1
.
що, також із спол.
як
,
що
.
Знати, мати про що-небудь уявлення, відомості
.
Хто відає, як хто обідає
(Номис)
;
[
Настя
:]
Ой, хто знає, хто відає моє велике горе!
(І. Нечуй-Левицький)
;
[
Маруся
:]
Якби ти відав, що то є кохання
(В. Самійленко)
;
Ніхто не відав їхніх справжніх імен
(Ю. Яновський)
;
Відає
[Марійка],
в чиїх руках її життя
(Ю. Мушкетик)
.
2
.
діал.
Розвідувати, збирати відомості
.
Відаю я далі, у одного, другого, третього, – ба ні, таки правда. Кажуть, що вже є така машина
(І. Франко)
.
3
.
чим.
Керувати, розпоряджатися чим-небудь
.
Я запитував у декого з членів комітету, що відає нашою публічною книгарнею, чи не взявся б склад при книгарні розповсюджувати Ваше “Дорогою ціною”?..
(Панас Мирний)
;
Старий Шаптала відав молочарнею .. у дідича
(В. Підмогильний)
.
Бог (рідко Біг, Госпо́дь) [його́ (їх, тебе́ і т. ін.)] [святи́й] зна́є (зна, ві́дає, ві́да)
(1)
 
Ві́дом не ві́дати
чого
зовсім нічого не знати про що-небудь; не мати жодних відомостей про когось, щось
.
Мавра перед начальниками стала одрікатися: відом не відає, де Мусій Завірюха...
(К. Гордієнко)
.