АЛФА́ВІ́Т
, у, ч.
1
. Сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному усталеному порядку; азбука, абетка
. Похідні марші в ті часи робились досить повільно, і траплялось, випадали вільні години на привалах, інколи цілі дні відпочинку, їх використовував штабс-капітан, щоб показати ординарцеві перші літери алфавіту
(Б. Левін)
;Старослов'янська писемність знає два алфавіти – кирилицю і глаголицю
(з наук. літ.)
;Для позначення фізичних величин, як правило, використовують букви латинського алфавіту
(з наук. літ.)
.2
. інформ., мат.
Лінійно упорядкована сукупність символів, що використовується у певній формальній системі (математична теорія, мова програмування і т. ін.)
. Алфавітом мови програмування є скінченна непорожня цілком упорядкована множина, елементи якої називаються символами (буквами)
(з навч. літ.)
.(1)
За алфа́ві́том
– за алфавітним порядком літер, прийнятим у мові
.Узяти список з усіма запоріжцями – і всіх згадати за алфавітом
(Остап Вишня)
.△
(2)
Кири́лівський алфа́ві́т
– те саме, що кири́лиця.
У східних слов'ян кирилівський, або “уставний”, алфавіт панує до кінця XIV ст.
(з наук. літ.)
.