СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
АЛФА́ВІ́Т
, у, ч.
1
.
Сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному усталеному порядку; азбука, абетка
.
Похідні марші в ті часи робились досить повільно, і траплялось, випадали вільні години на привалах, інколи цілі дні відпочинку, їх використовував штабс-капітан, щоб показати ординарцеві перші літери алфавіту
(Б. Левін)
;
Старослов'янська писемність знає два алфавіти – кирилицю і глаголицю
(з наук. літ.)
;
Для позначення фізичних величин, як правило, використовують букви латинського алфавіту
(з наук. літ.)
.
2
.
інформ., мат.
Лінійно упорядкована сукупність символів, що використовується у певній формальній системі (математична теорія, мова програмування і т. ін.)
.
Алфавітом мови програмування є скінченна непорожня цілком упорядкована множина, елементи якої називаються символами (буквами)
(з навч. літ.)
.
(1)
 
За алфа́ві́том
за алфавітним порядком літер, прийнятим у мові
.
Узяти список з усіма запоріжцями – і всіх згадати за алфавітом
(Остап Вишня)
.
(2)
 
Кири́лівський алфа́ві́т
те саме, що кири́лиця.
У східних слов'ян кирилівський, або “уставний”, алфавіт панує до кінця XIV ст.
(з наук. літ.)
.