АЛОГІ́ЗМ
, у, ч., книжн.
Те, що суперечить логіці; що-небудь безглузде;
//
Заперечення логічного мислення як засобу досягнення істини
.До філософських учень і напрямів, суттєвою стороною яких є алогізм, відносять ірраціоналізм, містицизм, фідеїзм, інтуїтивізм, інтуїціонізм
(з наук. літ.)
;//
Літературний прийом, який полягає в навмисному порушенні (розриві) логічного зв'язку з метою створення комізму, іронії і т. ін
.У ХХ ст. тяжіння до гротеску й алогізму набуло небачених доти масштабів, засвідчивши загальну тенденцію світового мистецтва до вираження "неможливого" й незбагненного
(з наук. літ.)
;У роботі багато влучних спостережень про епітетику Г. Квітки-Основ'яненка і особливо про його алогізми як могутній художній засіб
(з наук. літ.)
.