СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ВИ́ВЕРТІТИ
див.
виві́рчувати
.
ВИВІ́РЧУВАТИ
, ую, уєш, недок., ВИ́ВЕРТІТИ, рчу, ртиш, док., що.
1
.
Вертячи, повертаючи, виймати що-небудь; вигвинчувати
.
Вивірчувати лампочку
.
2
.
Утворювати заглибину, отвір свердлом або чимось іншим; висвердлювати
.
Баба ставила мене на порозі хати, обличчям до одвірка, і на рівні голови вивірчувала в ньому свердельцем дірочку
(В. Минко)
;
Упродовж усієї цієї розмови Давидко стояв збоку й знудьговано вивірчував у землі ямку підбором черевика
(П. Загребельний)
;
Перед примовою потрібно обрізати нігті з рук і ніг, вистригти з трьох місць волосся на голові, у порозі вивертіти дірочку, покласти туди все і забити кілочками
(із журн.)
.