СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ВИВЕРТА́ТИ
, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ВЕРНУТИ, ну, неш, док., що.
1
.
Перекидати, зрушуючи з місця; валити, вириваючи з коренем; викидати із землі копаючи
.
Нестримно несеться бурхливий, рвучкий вітер, вивертає в своїм хижім леті й каміння, й ліси
(М. Старицький)
;
І йде той плуг звільна, важко та рівно, і невпинно .. ломить цілину, вивертає за собою товсту рівну скибу
(І. Франко)
;
Вивернув дідок дуба з коренем та й потяг за собою
(з казки)
;
Він узяв копач і вивернув із землі буряка
(О. Донченко)
.
2
.
Перекидаючи, звалюючи що-небудь, виливати або висипати вміст
.
Страшно і корову так кидати, щоб часом молока не вивернула
(Панас Мирний)
;
Вона заговорила з господарем, а льошка перекинула відро і на долівку вивернула всю свинячу їжу
(С. Чорнобривець)
.
3
.
Перевертати що-небудь внутрішньою стороною назовні, навиворіт
.
В сінях будинку ради повітової стояв .. секретар Момчинський, вивертаючи верхню губу догори, щоби оглядати свій довгий білий вус
(Л. Мартович)
;
Люди ховались
[від дощу]
під свити та рядна, вивертали шапки наверх козячим хутром і все місили болото
(М. Коцюбинський)
;
[
Ганна
:]
А кожух, кумо, де? Не забудьте вивернути вовною наверх, як зустрічатимете зятя!..
(М. Кропивницький)
;
Він вивернув кишеню, і кілька крихіт упало на каміння
(І. Микитенко)
;
// 
Неприродно повертати, вигинати (руку, ногу)
.
І знову йому ввижається .. Ледве шкандибають вони
[тіні],
вивертаючи ноги то на той, то на другий бік
(Панас Мирний)
;
// 
Крутячи, викручувати, пошкоджувати (перев. руку)
.
Він схопив одного з хуліганів за руку і так спритно вивернув її, що той опинився в нього в полоні
(М. Трублаїні)
;
– Сплюх нещасний! Щелепи вивернеш і чим тоді хліб жуватимеш? – кепкує Уляна
(М. Стельмах)
.
4
.
розм.
Виймаючи звідки-небудь, класти кудись; вивалювати
.
Поскидали з возів хвартуки
[фартухи]
та накриття й почали вивертать з хур усяку вантагу
[усякий вантаж]
(І. Нечуй-Левицький)
;
– Вивертай на стіл те, що в кишенях бряжчить
(М. Стельмах)
;
Вивернувши все те
[пір'я]
на купу ладану, мати й син зухвало поглянули на Пампушку з Роксоланою
(О. Ільченко)
.
5
.
розм.
Утримувати з виплачуваної суми; вираховувати
.
Збавляє
[німець]
всім плату на поправку машини. – А ми чим винні! – гукають у свою чергу наймити. – Ну й вивертай з винуватого, а з усіх – за віщо?
(Панас Мирний)
;
Головатий наймав чумаків, щоб везти козацьке збіжжя, та не заплатив за хури з військової казни, а вивернув із козацького жалування по 50 копійок з кожного
(А. Кащенко)
;
За коня звелів пан вивернути у Древетняка весь його заробіток
(О. Донченко)
.
6
.
Круто повертати при їзді (кермо, машину, підводу і т. ін.)
.
– Хочеш зніматися в кіно? – запитав Альтов у Жені, вивертаючи кермо праворуч
(Є. Гуцало)
;
Марина почула гонг, спинила машину й хутко вивернула її назад
(Г. Епік)
;
Гриць вивернув машину на проспект Перемоги, помчав до Хрещатика
(О. Бердник)
.
7
.
розм.
Те саме, що вибльо́вувати.
З'їв через силу... і... (о, яке це свинство!!) – тут же все геть вивернув
(І. Багряний)
.
(1)
 
Виверта́ти біли́зну
чию, прост., зневажл.
вникати в інтимні подробиці чийого-небудь життя або безцеремонно їх обговорювати
.
Навколо чого тільки не точили балачок, чию тільки не вивертали білизну
(з публіц. літ.)
;
(2)
 
Виверта́ти / ви́вернути ду́шу
:
а)
 
(кому і без дод.)
дуже хвилювати, бентежити, зворушувати кого-небудь
.
– Тут тобі бенкет безперестанку.., а тут дівчина пригортає, душу вивертає своїми очима
(М. Коцюбинський)
;
Вивертає пісня душу, і Роман швидко йде назустріч старому
(М. Стельмах)
;
– А дивиться як, а дивиться як! – проказала Килина. – Аж душу всю вивертає...
(Є. Гуцало)
;
б)
 
(перед ким і без дод.)
бути щирим, відвертим, виявляти щирість, відвертість
.
– От який славний у мене господар, жаль тільки, що Господь йому смерті не дає, – з усмішкою вивертав
[Давид]
напоказ душу
(М. Стельмах)
;
Ми розговорились. Говорили по черзі, не перебиваючи один одного, викладаючи все. Вивертав кожен свою душу перед іншими
(Ю. Збанацький)
;
в)
 
(кому і без дод.)
сильно діючи на кого-небудь, викликати негативні почуття; дратувати кого-небудь чимсь
.
Ігумен де завгодно знайде, присікається, нудним своїм голосом душу вивертає
(А. Хижняк)
;
Раз за разом налітають штурмовики... Носом у землю
[лежи]
і слухай, як, вивертаючи тобі душу, верещить над тобою сирена
(О. Гончар)
;
г)
 
спонукати кого-небудь до щирості, відвертості
.
І от зараз Василеві так не хочеться йти до Масла. Знов треба зустрічатися з Таїсою. Знов Масло почне вивертати душу
(А. Хижняк)
;
ґ)
 
(за (для) кого, зі сл.
готовий
)
зробити все можливе, будь-що
.
– Я з мужика вийшов, і я його, мужика чорномозольного, нікому не дам ображати. Я для нього душу свою готовий вивернути
(Григорій Тютюнник)
;
(3)
 
Виверта́ти / ви́вернути ну́трощі (нутро́, кишки́)
:
а)
 
виклика́ти нудоту чим-небудь
.
Страшенно боліла голова, тіло горіло, наче в огні, важке повітря, насичене смородом, .. вивертало нутро
(П. Колесник)
;
б)
 
не сприймати кого-, чого-небудь, викликати огиду до когось, чогось
.
– Мене це сторожування, шляк би його! .. Вибачайте... Нудить!.. Кишки вивертає! До коси мої руки просяться...
(В. Бабляк)
;
(4)
 
Виверта́ти / ви́вернути о́чі (білки́)
широко розкривати очі (перев. від здивування)
.
Вона не виверта із-під лоба білків, Мов цап, задушений в кошарі од вовків
(П. Гулак-Артемовський)
;
(5)
 
Виверта́ти / ви́вернути печінки́
:
а)
 
(безос.)
виклика́ти позиви до блювоти
.
Потому залізла
[Андрієві]
колька у груди, вчепився кашель. Печінки вивертало, по ночах ніхто спати не міг
(М. Коцюбинський)
;
б)
 
(кому)
дуже турбувати, бентежити кого-небудь чимсь
.
– Ти думаєш, мені Віоріка не говорила про це? Вона печінки мені вивернула!
(М. Чабанівський)
;
(6)
 
Виверта́ти / ви́вернути [старо́го] кожу́ха
викривати, оприлюднювати що-небудь приховуване або неприємне
.
Ти (будемо до кінця вивертати кожуха твоїх жалюгідних лінгворесурсів) навіть до пуття не розумієш польської або чеської, не кажучи вже про якісь там чорногорські діалекти
(С. Процюк)
;
Мабуть, таки доведеться вивернути йому кожуха! Так вирішив Кирило Єгорович Сотник, вирушаючи в гості до Чурносова
(М. Циба)
;
(7)
 
Виверта́ти (витру́шувати) / ви́вернути (ви́трусити) кише́ні
витрачати всі гроші
.
Щотижня Олеся справляла вечірки для гусарів, танцювала до світла й витрусила до дна кишені свого чоловіка на убори та вечори
(І. Нечуй-Левицький)
;
Точить
[Петро]
п'яні теревені, Доки виверне кишені, Доки лишиться “герою” Лиш на пачечку “Прибою”
(С. Олійник)
.