СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ВИ́ВЕРТ
, у, ч.
1
.
розм.
Вигадливий поворот, вигин, незвичайний рух кого-, чого-небудь
.
І от якийсь легенький пантерячий скік
[літака],
виверт якийсь ледве помітний і ввесь ваш страх.., хоробрість ота ваша наниз посунулась...
(Остап Вишня)
;
// 
Дуже крутий вигин (дороги, стежки і т. ін.)
.
Працюючи водієм єдиної колгоспної автомашини, він виявляв чудеса винахідливості, щоб змусити цей допотопний примус на латаних колесах торохтіти по вибоїнах і вивертах пальмірівських доріг
(М. Руденко)
;
// 
перен.
Відхилення від чого-небудь загальновизнаного, загальноприйнятого; химера, дивацтво
.
Дяк ніколи не балакає з панночками звичайно, а завжди з вивертами, з вихилясами
(С. Черкасенко)
;
// 
перен.
Незвичайний вираз, зворот
.
І тут же чемненько вивернули
[бандити]
йому кишені і, не знайшовши там ні цента, вилаяли з такими нечуваними вивертами, що “пан меценас” розреготався
(П. Колесник)
.
2
.
перев. мн.
Прийоми, до яких удаються, щоб домогтися чого-небудь, приховати щось і т. ін.; хитрощі
.
Інші теж відмовились від коньяку, не вдаючись ні до яких вивертів, прямолінійно
(В. Козаченко)
;
Робив
[Берніс]
різноманітні виверти, щоб довести вину підсудних у злочинах, про які їм ніколи навіть і не снилося
(C. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека)
.
3
.
діал.
Вивертень
.
Повзучі зелені поясники вилися попід ноги, плуталися поміж корінням величезних вивертів
(І. Франко)
;
Василь ішов скоро і за хвилю опинився над глухою долиною, в котрій літом стояло озерце дощової води, лежали виверти поторощених
[потрощених]
бурею дерев
(Б. Лепкий)
;
Збирали в лісі дерева, в які вдарив грім – громовиці, вивернуті бурями – виверти
(з наук.-попул. літ.)
.
4
.
у знач. присл. ви́вертом.
Незвичайно, неприродно вигинаючись
.
А тими дорогами “морські ластівки”
[дельфіни]
вивертом ходять і крають їх, дороги ті, гострими хвостами своїми
(Остап Вишня)
;
Ліва рука його звисала якось вивертом: результат поранення
(О. Гуреїв)
.