ВИ́ВЕРГАТИ
див.
виверга́ти
.ВИВЕРГА́ТИ
, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ВЕРГНУТИ, ну, неш, ВИ́ВЕРГАТИ, аю, аєш, док.
1
. кого, що.
Викидати із себе з силою назовні
. В ті хвилини, коли гуркіт канонади наростав, нам здавалось, що ми наближаємося до кратера розбурханого вулкана і цей вулкан вивергає з своїх кам'яних надр гарячі потоки людської лави
(С. Журахович)
;Джерело мовчало, але, як вічний двигун природи, вивергало з глибинних сховищ багато цілющої води, що розлилася у невелику річечку
(М. Малиновська)
;Ще коли Карпо Цар бив удома посуд, Карпиха йому кричала: – А бодай тебе земля не прийняла, а щоб тебе вода вивергнула
(Ю. Яновський)
.2
. що, перен.
Вимовляти, викрикувати образливі слова, прокляття, погрози і т. ін.
Турки .. оскаженіло плювались, вивергаючи несвітенну
[несосвітенну]
хулу на “зрадників”(Б. Левін)
;Спихальський .. заборсався і вивергнув цілий потік лайок лише тоді, як його руки було вже міцно затягнуто сирицею
(В. Малик)
.