ВИ́ВЕЗТИ
див.
виво́зити
.ВИВО́ЗИТИ
, о́жу, о́зиш, недок.; наказ. сп. виво́зь; ВИ́ВЕЗТИ, зу, зеш; мин. ч. ви́віз, везла, ло; док.
1
. кого, що.
Везти звідкись за межі чогось; везучи, видаляти, забирати з якого-небудь місця
. Нальоти на Київ... Вивозили все: Заводи, музеї, театри і школи
(І. Нехода)
;Не то кінь, що в болото увезе, а то, що з болота вивезе
(Номис)
;[
Гаврило
:]
Ми сьогодні з Трошею дали усім пити, рубонули стільки [вугілля],
що аби вивезли за три зміни(О. Корнійчук)
.2
. що.
Везти, відправляти товари в іншу країну; експортувати
. – Наша Україна до війни була “житницею Європи”. І знаєте, скільки хліба вивозили ми за кордон?
(А. Головко)
.3
. кого, що.
Везучи кого-, що-небудь, доставляти кудись, у якесь місце
. – Через тиждень виїжджай до нас та вивозь нам харчі! – гукнув з човна отаман до хазяйки
(І. Нечуй-Левицький)
;Відомо, щоб краще родила земля, Потрібно вивозити гній на поля
(С. Олійник)
;//
Везучи, піднімати на якесь підвищення
.Натужились коні; з долини вивезли знов на горбочок
(П. Тичина)
;//
тільки док.
Привезти
.– Жінка його, либонь, не з наших: здалека відкілясь він вивіз її
(Панас Мирний)
;Вслухався Віталій Леонтійович, майже притулившись вухом до потрісканого чорного уламка гучномовця, якого старанно вивіз і до Актюбінська
(Іван Ле)
.4
. когоі без прям. дод., перен., розм.
Допомагати кому-небудь у скрутному становищі, взявши на себе важливу частину справи; виручати
. Василь гордо витирав руки: – От тепер можна й третій дзвоник давати. До суфлера: – Валю, гляди ж, вивозь!
(С. Васильченко)
;Усе на секретарські плечі. Вивези. Що ж, він справді вивезе. Ще раз. Не перша критична ситуація
(В. Дрозд)
.5
. тільки док., перен., розм.
Сказати щось зайве або недоладно, невчасно
. [
Софія
(б'є його):]
От тобі, от тобі! Бач, який противний! Я йому на вухо, а він так і вивіз голосно(І. Карпенко-Карий)
.(1)
Виво́зити / ви́везти в світ
кого
– супроводжувати кого-небудь на світський бал, прийом і т. ін., вводити когось у світське товариство
.– Купи собі новий автомобіль, тому що на твоєму вже соромно вивозити в світ цю красуню – твою нову дружину
(з газ.)
;Хоч би вже швидше тії 16 літ кінчились! .. вони поїдуть на зиму до Варшави.., і мама вивезе Юзю в світ, на той оспіваний, обмарений “перший бал”...
(Леся Українка)
.◇
(2)
Ви́везти / виво́зити [язико́м (язичко́м)] як (мов, ні́би і т. ін.) на лопа́ті
:а)
сказати що-небудь недоречно, недоладно
.– Але, але... – передражнювала його Христина, – вивіз язичком як на лопаті, сказав би просто: треба, мовляв, стару Каралаєву передніше видати заміж, тоді й Маруся буде моя. Чи так?
(І. Нечуй-Левицький)
;б)
(зі сл.
говорити
,
висловлювати
і т. ін.)що-небудь зовсім недоречне, недоладне або недоречно, недоладно
.Сказав – як на лопаті вивіз
(прислів'я)
;– Чому ти ніколи не погадаєш наперед, що маєш сказати, а все десь таке ляпнеш, мов на лопаті вивіз?
(І. Франко)
;– Ха-ха-ха! Ти, Хомо Хомовичу, говориш мов на лопаті вивозиш
(Є. Гуцало)
;(3)
Ви́везти (ви́тягти, ви́нести, понести́) / виво́зити (витяга́ти, вино́сити, нести́) на свої́х пле́ча́х (на собі́)
:а)
виконати, здійснити, зробити що-небудь складне, тяжке, долаючи труднощі самостійно, без сторонньої допомоги
.Всю роботу – перенесення апаратури в сопках, розчистка тайги – вивезли
[актори]
на своїх плечах(О. Довженко)
;[
Дремлюга
:]
Не такого я гарту! Ми на своїх плечах усе витягли і будемо далі тягти за всіх аж до могили(О. Корнійчук)
;Я на власні очі бачив, яку многотрудну, воістину подвижницьку роботу несли на своїх плечах і сільські, і міські вчителі
(М. Рильський)
;Головний тягар наступу в ці дні виносили на собі сапери
(О. Гончар)
;б)
пережити, зазнати, витерпіти багато лиха, клопотів і т. ін
.Те погане життя, що було колись в Ковалівці, люди винесли на своїх плечах, бодай воно більше не верталося
(В. Кучер)
;– Орали ми землю на коровах? Орали. Їли хліб пополам з половою? Їли. Винесли війну на своїх плечах? Винесли
(А. Хорунжий)
;Багато горя бачила Гнила Липа на своєму віку, багато поту, крові і сліз українців понесла вона на своїх плечах
(із журн.)
.