СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ВИБУХА́ТИ
, а́ю, а́єш, недок., ВИ́БУХНУТИ, ну, неш; мин. ч. ви́бухнув, нула, ло, рідше ви́бух, ла, ло; док.
1
.
Розриватися з дуже сильним звуком і великою руйнівною силою (про вибухові речовини, бомби, снаряди і т. ін.)
.
Незабаром і на валу, і біля рову почали вибухати бомби, а ядра з свистом котилися по землі, здіймаючи куряву
(П. Кочура)
;
І як тільки снаряди та міни стали вибухати позаду, Калинка побіг до кулемета
(А. Дімаров)
;
// 
Розширюватися внаслідок хімічної реакції за дуже короткий час із сильним звуком і великою руйнівною силою (про гази)
.
Якщо хлорат калію і червоний фосфор ретельно висушені, то “суміш Армстронга” гучно вибухає навіть від легенького натискування
(з наук.-попул. літ.)
;
Безумовно, це не був копальневий газ, бо він не горів і не вибухав од вогню карбідок, що стояли на камені
(В. Владко)
;
Природний газ поволі горить у паяльниках домашніх кухонних плит, оскільки кисень повільно потрапляє в зону горіння шляхом дифузії. Проте якщо природний газ перемішати з повітрям, він вибухне від невеликої іскри
(з наук.-попул. літ.)
;
// 
Розриватися, розлітатися на частини від вибуху
.
Котел міг вибухнути
(О. Донченко)
;
Один літак вибухнув високо – в небі, бо зенітний снаряд влучив йому, мабуть, у касети з бомбами
(В. Кучер)
;
// 
Раптово і з силою викидати з себе що-небудь; раптово вириватися
.
Вони
[вогняні гори]
тихо жевріли, як купа іскристого золота, або вибухали червоним снопом полум'я
(М. Коцюбинський)
;
З гудка вибухнула пара – різко стрибнула вгору і рвонулася
(О. Донченко)
.
2
.
перен.
Раптово виникати, починатися з великою силою
.
З боку Миколаєва наближаються червоні, в самому місті почали вибухати робітничі повстання
(О. Гончар)
;
Ми аж до фатальної години не вірили, що війна вибухне
(Б. Олійник)
;
На ранок був день його народження. І тоді вибухла їх перша сутичка з матір'ю
(З. Тулуб)
;
// 
Раптово й бурхливо виявлятися (про яку-небудь дію, почуття і т. ін.)
.
Дикий кашель вибухає з грудей Бальзака
(Н. Рибак)
;
Наллялися вже були кров'ю жили Ясенові, ось-ось вибухне страшний його гнів
(Є. Кротевич)
;
// 
чим.
Раптово і бурхливо починати плакати, сміятися і т. ін.
Тут вибухла Марійка нараз голосним плачем
(О. Кобилянська)
;
Збори вибухнули реготом
(М. Стельмах)
;
// 
Раптово розсердившись, нестримно виявляти свій гнів
.
Підлеглі Самієва, які бачили в ньому лише сувору, з норовом людину, здатну часто вибухати, наче порох, тепер не пізнали б свого командира
(О. Гончар)
;
Я вибухну, якщо Валентин Модестович повторить зараз бодай соту частку того, що я почув од нього...
(Ю. Шовкопляс)
.