СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ВИ́БУЛИЙ
, а, е.
Дієпр. акт. до ви́бути.
І боєць Гай, і Юрій Брянський, і Саша Сіверцев, і Шура Ясногорська, всі навіки чи тимчасово вибулі з строю, мов щойно підіймалися вкупі з цим озброєним натовпом по білих сходах і вступили в цю залу
(О. Гончар)
;
Напроти підпису вибулого члена колективу вказується дата його вибуття
(з навч. літ.)
.