СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ВИБУВА́ТИ
, а́ю, а́єш, недок., ВИ́БУТИ, уду, удеш; мин. ч. ви́був, була, ло; мн. ви́були; док.
1
.
Залишати місце роботи, перебування, проживання і т. ін.
Вася підтримував листування з багатьма бійцями й офіцерами, які вибували з роти до госпіталів
(О. Гончар)
;
Накосившись досхочу, Грицько з Григорієм вибули вдвох на верхів'я річки Іман
(І. Багряний)
;
// 
Припиняти діяти, числитися де-небудь, брати участь у чому-небудь
.
Спортсменка вибула з подальшої боротьби за нагороди
(з газ.)
;
Вибувати зі списку виборців
.
2
.
що і без прям. дод.
Жити, перебувати, працювати де-небудь певний час
.
– Три роки вибув я на каторзі турецькій, прикований до місця
(Б. Грінченко)
;
– Вам треба вибути
[на курорті]
належний час. Навіть коли ви вже здоровий
(О. Кундзич)
.
Вихо́дити (вибува́ти) / ви́йти (ви́бути) з гри
(1)
 
Вибува́ти / ви́бути із стро́ю
:
а)
 
ставати неспроможним до ведення бойових дій, бути небоєздатним
.
– Незабаром відшукавши комбата, Сагайда по всій формі відрапортував, що в його мінометній роті вибув із строю через поранення командир взводу Євген Черниш
(О. Гончар)
;
б)
 
гинути від рук противника
.
Першим вибув із строю командир гармати – зрізало кулеметною чергою
(А. Головко)
;
в)
 
ставати непридатним для будь-якої діяльності; ставати непрацездатним
.
Нема мені в житті нічого страшнішого, як вибути зі строю
(з газ.)
;
Вихо́дити (вибува́ти) / ви́йти (ви́бути) з ла́ду́
(2)
 
Не вибува́ти
:
а)
 
завжди бути наявним
.
Був собі чоловік багатий, і був він недобрий хазяїн; і не вибувають у нього наймити
(з казки)
;
б)
 
(з чого)
весь час брати участь у чому-небудь, бути зайнятим чимсь або перебувати десь
.
Коли вчився в Чернігівській колегії, Полуботок не вибував з походів
(Ю. Мушкетик)
.