СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ВИБРІ́ХУВАТИ
, ую, уєш, недок., ВИ́БРЕХАТИ, ешу, ешеш, док., розм.
1
.
що.
Здобувати, діставати брехнею
.
А все ж таки, хоч я й брехуха, а вибрехала небожеві дві сотні карбованців, три пари волів, дві корови, два десятки гусей, ще й Килину з бабою на придачу
(І. Нечуй-Левицький)
.
2
.
Говорити неправду, брехати
.
Будівництво “щасливого життя” в газеті висмоктувалося з пальця так само, як умів Гонтар майже щоденно вибріхувати про “масові звірства українсько-німецьких націоналістів”
(Р. Федорів)
.