СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ВИ́БРИТИЙ
, а, е.
Дієпр. пас. до ви́брити; виголений
.
Молодий був вибритий на глянц
(Б. Лепкий)
;
Голова у нашого Мелешка, як завжди, старанно вибрита
(О. Гончар)
;
Вибрите обличчя вилискувало синюватим відтінком
(Б. Харчук)
;
// 
у знач. прикм.
Вибрите обличчя вилискувало синюватим відтінком
(Б. Харчук)
.