СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ВИ́БРИКОМ
, присл.
Вистрибуючи, відкидаючи задні ноги (про копитних тварин)
.
Як тільки сіпнув хлопець, щоб вести в кошару, воно
[теля]
рвонулося з рук та й пішло вибриком по всьому двору
(Л. Яновська)
;
// 
Грайливо підстрибуючи (про людей)
.
– Вітя, іди ме-еду їсти! – гукав Василь. Тут уже Вітю мов щось шарпнуло за плечі, і він вибриком подався до хати
(С. Васильченко)
;
Галинка вибриком побігла на сходи
(Г. Епік)
.