СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ВИ́БРИК
, у, ч.
1
.
Стрибок із відкиданням задніх ніг (про копитних тварин)
.
Корова здоїлася без вибриків
(Григорій Тютюнник)
;
// 
Грайливий стрибок (про людей)
.
[
Панас Захарович
:]
Інший як складе
[пісню],
слова в душу просяться, а музика – хоч вибрики вибрикуй
(Яків Баш)
.
2
.
перен.
Раптова примха, безпідставна, непослідовна дія, нечемний вчинок, вираз
.
Грубі вибрики о. Василя Раїса приймала за об'яв енергії та непохитної волі
(М. Коцюбинський)
;
Його вибрик з Донцем почав усе більше видаватися найганебнішим вчинком всього його життя
(І. Багряний)
;
Якого ще вибрику можна чекати від панночки Омірової, яка змінила благословенний Кам'янець-Подільський на холодний Іркутськ?
(М. Стельмах)
.