СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ВИ́БОРНИЙ
1
, а, е.
1
.
Який призначається, обирається голосуванням на яку-небудь посаду або для виконання певних обов'язків
.
Виборним органам треба бути вимогливішими, суворішими до свого апарату
(з публіц. літ.)
;
Православ'я існує переважно у вигляді автокефальних церков, очолюваних виборними архієпископами
(із журн.)
;
// 
Заміщуваний виборами, а не призначенням
.
– Гнат – голова сільради – виборна одиниця
(Григорій Тютюнник)
;
Виборна особа
;
Виборна посада
.
2
.
у знач. ім. ви́борний,
ного,
ч.
Особа, обрана голосуванням для виконання певних обов'язків
.
Більш як десять громад з ближчої й дальшої околиці прислали до Тухлі своїх виборних на громадську раду
(І. Франко)
;
Виборні такими орлиними очима дивилися на світ, давали кожному свою досвідчену раду
(К. Гордієнко)
;
// 
іст.
Помічник старости
.
[
Наталка
:]
Не рівняйте мене, пане виборний, з городянками: я не вередую і не перебираю женихами
(І. Котляревський)
.
3
.
у знач. ім. ви́борні,
них,
перев. мн., іст., розм.
Те саме, що Ви́борні козаки́ (див. коза́к).
І виборних, і підпомощних
[підпомічників],
І простих, і старших вельможних, Хто ні попавсь, того і товк
(І. Котляревський)
;
В Глухові зібралася на раду старшина, а також виборні від полків
(Ю. Мушкетик)
.