СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ВИ́БЛИСК
, у, ч., чого і без дод.
1
.
Короткочасний спалах вогню, світла
.
Петро побачив, як .. зникли виблиски
[пострілів]
праворуч і через мить знову замиготіли в темряві
(І. Багмут)
;
Коли на подвір'ї вибухав снаряд, то в бункері спалахував .. виблиск, як денна блискавиця
(О. Гончар)
;
Склепіння печери освітлене виблисками вогнища
(з публіц. літ.)
.
2
.
Відбите, віддзеркалене світло на блискучій, дуже гладкій, полірованій і т. ін. поверхні
.
Білий сніг то виблискує, то виблиск тратить
(Марко Вовчок)
;
В руках у Сашка була блискуча труба, на якій яскравів червоний бант і грали золоті виблиски
(М. Чабанівський)
.
3
.
перен.
Вияв якого-небудь почуття, переживання і т. ін
.
Сотні рук простяглися до келехів .. – і вино полилося рікою, потьмарюючи останні виблиски свідомості й обережності
(З. Тулуб)
;
Ішли
[заробітчани],
розбиваючи ноги до крові, несучи незгасний виблиск надії в очах
(О. Гончар)
.
4
.
рідко.
Додатковий колір при основному; відлив
.
Одні тільки очі та зуби давні: очі – з зеленим виблиском, зуби дрібні та білі, як перли
(Панас Мирний)
;
Слідом за ним піднімалась курява, вилискуючи на сонці мідяним виблиском
(П. Кочура)
.