СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ВИ́БІР
, бору, ч.
1
.
Дія за знач. вибира́ти, ви́брати 1
.
Таки ніде правди діти – Ви
[Л. Яновська]
великий майстер у виборі сюжетів
(М. Коцюбинський)
;
Захар несподівано пригадав і свої колишні філософські міркування про вибір професії
(Іван Ле)
.
2
.
Той, хто вибраний; те, що вибране
.
В душі мати не схвалювала доччиного вибору
[нареченого],
але й не наважувалася її розраджувати
(С. Чорнобривець)
;
– Хіба це дівчина? Один горщик м'яса, – обурювався батько вибором сина
(М. Стельмах)
.
3
.
Можливість вибрати кого-, що-небудь
.
Колись дівчина мусила примхи свекрушині зносити, терпіти знущання, бо не було вибору. А тепер не та пора
(К. Гордієнко)
;
Правління профспілок поставило перед Зілінським вибір: або вийти з товариства власників, або додержуватись пунктів договору
(Ірина Вільде)
.
4
.
заст.
Обрання; вибори
.
Вибір його
[Чіпки]
в управу, зроблений під гарячий час, без поради, без розмислу, – нікому не був милий
(Панас Мирний)
;
Він тепер справді почав жалкувати, що пристав на той вибір. Не знати, на що й за ким треба давати голос
(Н. Кобринська)
.
Спиня́ти / спини́ти свій ви́бір
(1)
 
На ви́бір,
у знач. присл.
:
а)
 
вибірково, не підряд
.
Вони уважно приглядались до пасажирів і час од часу, на вибір, вимагали документи
(А. Головко)
;
б)
 
для вибору
.
– Владика дав академістам парафії на вибір, – яку хоч вибирай
(І. Нечуй-Левицький)
.