СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ВИБІЛЯ́ТИ
ВИБІ́ЛЮВАТИ
, юю, юєш, ВИБІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́БІЛИТИ, лю, лиш, док.
1
.
що.
Білити всі предмети або всю поверхню чого-небудь розчином крейди, вапна і т. ін
.
Вапном вибілює
[дідусь]
Яблуні підряд
(М. Познанська)
;
[
Ганна
:]
Паски сама напекла.., хату пошпарувала і вибілила, дітвору пообшивала!
(М. Кропивницький)
;
// 
перен.
Покривати чим-небудь білим
.
Все частіше і частіше приморозки вибілювали аеродром сріблястим інеєм
(В. Собко)
;
– Скоро зима. Все замете, все вибілить
(Ю. Винничук)
.
2
.
що.
Піддаючи дії сонця, повітря і води, робити що-небудь білим, позбавляючи природного забарвлення (тканину, пряжу і т. ін.)
.
Тож скільки біля річки вибілювали те полотно
(А. Хижняк)
;
І напряла, і виткала, і вибілила полотно
(Сл. Гр.)
;
Не всяка баба як слід вибілить тринадцятку на сорочку
(М. Стельмах)
;
// 
Змазуючи обличчя, руки, шию, волосся певними речовинами або засобами, робити білішим, білим
.
Не ти личко вибіляла
(Сл. Гр.)
;
– Навіщо ти так вибілюєш волосся? Адже все одно через деякий час твій наречений зрозуміє, що ти не блондинка
(із журн.)
;
Вибілити руки
;
// 
Піддаючи спеціальному обробленню, робити білим.
У фарбувальному цеху полотно стабілізують і вибілюють
(з газ.)
.
3
.
перен., кого, що і без прям. дод.
Виправдовувати, приховуючи провину
.
Останньою свинею був би я, коли б сьогодні став вибілювати себе коштом тієї дівчини .. Мовляв, обплутала мене, збила з пантелику і так далі
(Ірина Вільде)
;
// 
Знаходити логічне пояснення чому-небудь
.
І раніше траплялося зі мною таке, що потім жоден здоровий глузд не вибілить
(В. Дрозд)
.
4
.
спец., що.
Покривати полудою
.
Вибілити посуд
.