СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ВИ́БІЛИТИСЯ
ВИБІ́ЛЮВАТИСЯ
, ююся, юєшся, недок., ВИ́БІЛИТИСЯ, люся, лишся, док.
1
.
Покриватися чим-небудь білим
.
Я стягла з себе мокре убрання і хотіла повісити його на стіну, коли се моя товаришка спинила мене: – Куди ти? воно тобі все вибілиться, та ще мокре воно, то й не одчистиш
(Леся Українка)
;
А проте це
[мороз і холод]
нітрохи не заважало співати й грати у сніжки, і бігати, і борюкатися, вибілившись іскристим снігом
(В. Собко)
.
2
.
Ставати білим, білуватим під дією сонця, повітря і води, втрачаючи природне забарвлення
.
Полотна, .. побувавши в жлукті з попелом, визолівши, день за днем вибілюються на сонці, доки із сірих стануть білі як сніг
(О. Гончар)
;
Сміття висохло, вибілилось під пекучим сонцем, аж дзвеніло від сухості
(Ю. Логвин)
;
// 
Змазуючи своє обличчя, руки, шию, волосся певними речовинами або засобами, ставати білішим, білим
.
Сама
[Ганна]
не знала, для чого вибілюється, для кого береже свою вроду
(О. Гончар)
;
// 
Білішати, позбавляючись інтенсивної дії сонця (про людину, її тіло, обличчя і т. ін.)
.
Збентежено, радісно, вражено вдивляється
[мати]
у вузькувате з тією мінливою смаглявістю обличчя, що взимку вибілюється, а влітку земляніє
[темніє]
(М. Стельмах)
;
Роздобріла Марина, вибілилася, мов та панянка
(Панас Мирний)
;
// 
Ставати білим унаслідок хімічного або фізичного оброблення
.
Коли писанка готова, її занурюють у капустяний квас або хлорку. Фарби вибілюються, залишається лише візерунок
(із журн.)
.
3
.
тільки недок.
Пас. до вибі́лювати 1, 2, 4
.
Напередодні відлучення дитини від грудей вибілювалася хата та виміталася вербовим віником, випікався обрядовий хліб, увечері сходилася вся родина “хліба їсти”
(із журн.)
;
Деякі текстильні фірми Європи повністю відмовились у своєму виробництві від хімікатів: сировина або взагалі не вибілюється, або вибілюється без використання хлору
(із журн.)
.