СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ВИ́БІЛЕНИЙ
, а, е.
Дієпр. пас. до ви́білити.
Стіни вимиті, вишарувані, неначе сього року збудовані, а стеля вибілена крейдою
(О. Стороженко)
;
Згаслий день печально відсвічує останніми збляклими плямами на вибіленій печі
(Б. Антоненко-Давидович)
;
В дверях, з вибіленими борошном руками, з'являється стурбована бабуся Єлизавета
(В. Канівець)
;
Він розгорнув рукою шар вибіленої сонцем торішньої глиці
(В. Козаченко)
;
Сорочки з тонкого полотна так уже вибілені та вишиті різними узорами, що не надивишся
(М. Олійник)
;
Ідеально вибілений, по плечі обрізаний шовк
[волосся]
Віргінії Назарівни зливався у мінливих струмках з денним світлом
(І. Волошин)
;
Вітер гнув на межі вибілену траву
(Валерій Шевчук)
;
// 
ви́білено, безос. пред
.
На подвір'ях помітні сліди людських рук – там, дивись, полагоджено тин і ворота, там – вибілено стіни
(В. Малик)
.