СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ВИБІ́ЙНИК
, а, ч.
1
.
Шахтар, що працює у вибої, відбиваючи від пласта кам'яне вугілля, руду і т. ін
.
Шпаркий піт заливав йому очі, а вибійники, зціпивши зуби, ще скаженіше кидалися на вугілля
(П. Панч)
;
Від навального наступу бригади вибійників стіна забою, зранена жалом списа, крок за кроком відступала в глиб земних надр
(С. Чорнобривець)
.
2
.
Той, хто виготовляє вибійку (у 1 знач.)
.
Малюнок хустини створює художник, на тканину переносить вибійник
(з наук.-попул. літ.)
.