СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ВИ́БІЙКА
, и, ж.
1
.
Тканина з візерунком, який наноситься вручну за допомогою різьбленої або набірної дерев'яної дошки
.
Червоні чоботи обула
[Дідона],
Та і запаски не забула, А в руки з вибійки платок
(І. Котляревський)
;
– Ви самі знаєте, що в нашому селі живе три безкінних шляхтичі, які прадідівські єдваби замінили на мужицьку вибійку
(М. Стельмах)
.
2
.
розм.
Те саме, що вибі́йництво.
Різьбярство, вибійка, вишивка, ткацтво. У регіонах вони різнилися своїми мотивами, своєрідністю композиційних рішень
(з публіц. літ.)
.