СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ПІДКОРЯ́ТИ
, я́ю, я́єш, ПІДКО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДКОРИ́ТИ, орю́, о́риш, док.
1
.
кого, що.
Силою захоплювати країну, місто і т. ін., установлюючи свою владу; завойовувати (у 1 знач.)
.
Простір можна підкорювати мечем, але це омана. Є спосіб надійніший. Людський талант, талант будівничого
(П. Загребельний)
;
Із своїм військом каган Симеон бив ромеїв під Адріанополем, підкорив собі солунську, драчську й адріанопольську феми
[області]
Візантії, військо його стояло під самими стінами Константинополя, вийшло до Босфору
(С. Скляренко)
;
// 
Змушувати кого-небудь коритися чиїйсь владі, ставити в залежність від когось
.
Він
[Дарій]
готовий був уже помиритися з сколотами, не підкоряючи їх, аби тільки повернутися додому без ганьби
(В. Владко)
;
Ідеться про братерство між народами, а не про те, щоб сильніший народ підкоряв собі слабші. Це не братерство, а насильство!
(Ірина Вільде)
;
Народе український! Які б не були страшні на тебе зазіхання з боку ворогів, пам'ятай одне: ти був, ти єсть, ти будеш! Нікому тебе не зламати! Нікому тебе не підкорити!
(П. Тичина)
;
Свята правда, що народ, який вдихнув озону свободи, вже нікому і ніколи не підкорити!
(Є. Доломан)
.
2
.
що, перен.
Освоювати що-небудь, роблячи корисним для себе, для людства
.
Як озброєний .. новітньою технікою землероб, люблячи природу, підкоряє її собі, так і поет підкоряє собі мову
(М. Рильський)
;
У тих переказах звучать голоси древніх даків, що силою своїх дужих рук підкоряли дику природу
(І. Пільгук)
;
[
Мальванов
:]
Ми повинні підкорити льодові простори й палючі пустині, щоб і там, на жовтих пісках, де віками біліли кості верблюдів, розцвіло нове життя, зазеленіли поля
(І. Кочерга)
;
// 
Підпорядковувати що-небудь чомусь, ставити щось у залежність від іншого
.
Нарешті з'явився пульсуючий біль, що підкоряє тіло й думки єдиному ритмові
(Г. Пагутяк)
;
Вона не зовсім розуміє, як це можна підкорити власну волю – волі колективу
(М. Руденко)
;
// 
Докладаючи великих зусиль, досягати важкодоступної мети
.
У Непалі вона є. Там вона на висоті – шість тисяч метрів над рівнем моря. Наші альпіністи таки підкорили ту безіменну вершину і назвали її Україною
(Л. Костенко)
;
Людині інколи варто забувати про домашні клопоти і отак мандрувати, відчувати, що ти вільний і розкутий, радіти, що є на світі високі гори і шумливі гірські ріки, що є вершини, які ти не підкорив
(В. Лис)
;
* Образно.
Розпочавши своє просування в шоу-бізнесі у двадцятирічному віці, Володимир підкорив уже чимало вершин
(М. Кідрук)
.
3
.
кого, що, перен.
Зумовлювати своїм поводженням, мовою, манерами тощо у кого-небудь схвальну оцінку, захоплення, прихильність і т. ін.
Солідний молодий узбек просто заражав своєю дужістю й підкоряв щирістю та бездоганною мовою
(Іван Ле)
;
І палають, ніби стиглі вишні, Владно підкоряючи собі, Губи неціловані і грішні, Очі божевільно голубі
(В. Симоненко)
;
Лірика Блока вражає силою, вона підкоряє – знову ж таки підкоряє повнотою своєї правди
(І. Драч)
;
Він зрозумів, що одним словом підкорив цю щиру й наївну людину, і це було йому приємно
(З. Тулуб)
.