СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ПАВУЧИ́ХА
, и, ж., розм.
1
.
Самиця павука (у 1 знач.)
.
Часом трапляється, що голодна павучиха з'їдає свого “жениха” відразу ж після “весілля”
(з наук. літ.)
;
* У порівн.
Станція, мов павучиха, своє павутиння чіпляла до складів, до тартака, до заводу, який мав постати на пустирі
(Г. Колісник)
;
Вона дивилась у той куток, де на півкруглому подіумі стояв рояль. Дивилася туди, мов павучиха, мов та ігуана, про існування якої не могла знати
(І. Роздобудько)
.
2
.
перен.
Жін. до паву́к 2
.
– Годі! – спинив Настю Осман. – А ти, стара павучихо, відповіси мені за цю витівку
(З. Тулуб)
;
У нас не квартира, а павуче гніздо. Бабця в нас у квартирі була головною павучихою
(Любко Дереш)
.