СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ПАВУ́ЧИЙ
, а, е.
1
.
Прикм. до паву́к 1, 3
.
– Тісно в тебе тут, – привітавшись, оглядає
[Плачинда]
майстерню, усі кутки якої засновані мертвими павучими гніздами
(М. Стельмах)
;
Я десь його бачив, оцей знак, схожий на дві павучі ноги, покладені одна на одну
(А. Дімаров)
;
Вік павучий надто короткий, але спадковість у цих створінь – річ уперта
(Дара Корній)
;
Житло старої знаходилось далеко від моря, маленькі вікна майже не пропускали світла, а на стінах то там то сям звисали ажурні павучі тенета
(М. Кідрук)
;
Чабани опускають павучі гаки в глибоку криницю й виловлюють втоплене відро
(з публіц. літ.)
;
* У порівн.
За кілька хвилин він
[вертоліт]
мав піднятись у повітря. Його широко розкидані врізнобіч лопасті, немов павучі лапи, поволі оберталися в повітрі
(О. Бердник)
;
// 
Те саме, що павукоподі́бний 1; павукастий
.
Летіть, орли, нещадні і могучі, На рать їх риньте з голубої кручі І розкаряки свастики павучі Розтоптуйте
(М. Бажан)
.
2
.
перен.
Який відзначається жорстокістю, підступністю, хитрістю
.
– Макар хоч і дурний, та не вашої павучої породи
(П. Панч)
;
// 
Який свідчить про чиюсь жорстокість, підступність
.
Вона не заспокоїлася доти, доки .. й чоловік нарешті не потрапив з головою і ногами у її цупкі павучі сіті
(Ю. Винничук)
.