СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ПА́ВА
, и, ж.
1
.
Великий птах родини фазанових, поширений у Південній Азії, самці якого мають яскраве оперення і довгий барвистий хвіст, що розпускається у формі віяла
.
Як між павами ворона Поваги не має, Так невчений в товаристві Голову схиляє
(І. Франко)
;
Йоги і святі під деревами, мудрі мавпи і горді пави, прекрасні діви і щедрі царі закружляли у мене перед очима
(Любко Дереш)
;
Як півень закричить бувало, вартовий, Уздрівши коршака, що в небесах кружляє, – Все птаство злякане в гущавину тікає, Від пискунів-курчат до пишнохвостих пав
(М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича)
;
В античній міфології пава вважалась священним птахом богині Юнони, дружини Юпітера, покровительки шлюбу та родини
(з навч. літ.)
;
// 
перен., розм.
Жінка з гордовитою поставою і плавною ходою
.
Хутко підвелась
[Ніна]
і пішла до дзеркала. Вона стежила в нім за своєю ходою, бачила себе таку, як щодня оці два останні роки. Пава. Пишна, фарбиста, красива пава, сповнена приваби
(Олесь Досвітній)
;
– Але ж які там дівчата! Бачив би ти їх, Романе... – Телефоніст солодко заплющився, покрутив головою. – Пави!
(О. Гончар)
;
– Бач, пава! Губи наквацяла, норковий комiрець носить, на машинi їздить, а цибулю купує
(О. Чорногуз)
;
З неї
[іномарки]
вийшла така поважна пава, що можна було подумати, ніби в цю глушину забилася від папараці сама принцеса Діана
(В. Шкляр)
;
// 
у знач. присл. па́вою.
Гордовито, величаво.
Глянула наша Одарка Степанівна. Голову отак підвела і попід самісінькою аркою павою попливла-попливла
(С. Журахович)
;
Молоденька полька хотіла показати усю свою неабияку вроду й, підвівши зовсім іще малі груди, пройшлася павою
(Г. Колісник)
;
Оленка ходила по селу, скликаючи дружечок, – не ходила, а пливла павою
(О. Забужко)
.
2
.
Самиця павича (у 2 знач.)
.
За високою скелею плавали пишні лебеді; по зеленому, рівнесенько стриженому дерні похожали
[походжали]
пави та павичі
(І. Нечуй-Левицький)
;
Павич пір'я розпустив, ходить коло пави
(В. Сосюра)
.
3
.
діал.
Пір'їна павича (у 2 знач.) як оздоба
.
Недавно купив я своєму Петрусеві .. вишиваний киптарик, писану дзьобенку, крисаньку з павами
(Л. Мартович)
;
Данила взяла Ясиня під свою опіку, одягла його у руду свитку, жовті, мосяжним дротом зшиті чобітки, клобушок, тичений павою
(К. Гриневичева)
;
Вони стояли позаду натовпу – на конях, з рушницями й гарапниками, в затиканих павами крисанях
(Р. Іваничук)
.
(1)
 
Ні па́ва [й] ні ґа́ва (ні воро́на)
який нічим не виділяється; посередній, ніякий (про людину)
.
– Вона ні пава й ні ґава, ні до села й ні до міста, ні до ліса й ні до біса, то хай тепер сама спробує покалантирити
[пожити]
на цьому світі
(Є. Гуцало)
;
Наш герой – такий собі сіруватий тип “середньої людини”, про яку можна передусім сказати, що вона – ні се ні те, ні пава ні ворона в моральному розумінні
(із журн.)
;
(2)
 
Як (мов, ні́би і т. ін.) па́ва
:
а)
 
у яскравому, барвистому або багатому вбранні
.
Кричить і собі ж червоний від біганини, рослий .. та як пава вбраний парубок
(І. Франко)
;
Послухай: б'є весільний бубон і клени клоняться, мов пави. В твоє волосся, моя люба, заплівся місяць кучерявий
(Б.-І. Антонич)
;
Багато живе Станіслав Кропивницький. Людмила вичепурена, вся в шовках як пава
(С. Чорнобривець)
;
– Задавака, – прошепотіла з-за Славкової спини Ліна. – Вирядилася
[Катя],
як пава
(О. Бердник)
;
– Вирядив
[чоловік]
дівку як паву, син гоголем ходить, жінка у хустці такій, що всі баби очі рвуть од заздрощів, а в самого чоботи з рипом
(А. Дімаров)
;
б)
 
з почуттям власної гідності; гордовито, поважно
.
Походжає як пава
(прислів'я)
;
Повiвши звабно стегнами й, неначе кiшка, вигнувшись, вона
[Мотря]
розсипала блакитнi iскри погляду i попливла, як пава
(Василь Шевчук)
;
– Хведора йшла до церкви. Найменшого несла на руках. Виступала попереду, огрядна, червонощока, як пава
(А. Дімаров)
.