СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ОШУКА́ТИ
ОШУ́КУВАТИ
, ую, уєш, недок., ОШУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого.
Уводити кого-небудь в оману діями або словами; обманювати, обдурювати
.
– Народи порозумнішали. Тепер вони не дозволять ошукувати себе
(О. Гончар)
;
В моряків не заведено ошукувати колег, коли вони потребують поради, тож залишалося лише повірити й подякувати за зекономлений час
(А. Санченко)
;
Ідуть вони дорогою, Стали ночувати, Аж пан собі задумує Хлопа ошукати...
(С. Руданський)
;
Хіба вона може ошукати, хіба можуть сказати неправду її чесні очі?
(А. Хижняк)
;
Моя любове! Я перед тобою. Бери мене в свої блаженні сни. Лиш не зроби слухняною рабою, не ошукай і крил не обітни!
(Л. Костенко)
;
– Його ошукали, – захищала Сідалковського Зося. – Хто ошукав? Хто ошукав? Ви йому вірите?
(О. Чорногуз)
;
// 
У торгівлі – вдаватися до обману, шахрайства
.
Ось они
[вони]
позаводили шинків без ліку, стали ошукувати вас усілякими способами
(І. Франко)
;
Чи він продає, чи він купує, то все не на користь собі, усяке його ошукає, аби хто схотів
(Марко Вовчок)
.