СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ОШУКА́НЕЦЬ
, нця, ч., розм.
Той, хто ошукав або ошукує кого-небудь; обманник
.
До своїх слуг і сусідів то раз був
[Трацький]
довірливий аж надміру, то знов підозрівав усіх, лаяв злодіями та ошуканцями
(І. Франко)
;
Оточував
[Мехмед]
себе дервішами, святими людьми, знахарями, ошуканцями
(П. Загребельний)
;
Коли я повідомив, що не тільки не якийсь там заблукалий ошуканець, яких чимало прибилося й до Густого Лугу, а аспірант столичного університету, що тимчасово підробляє торгівлею, вона дала згоду на моє вселення до матері
(В. Лис)
;
– Одіссею, ніхто, подивившись на тебе, не може За ошуканця вважати тебе чи дурисвіта
(Борис Тен, пер. з тв. Гомера)
.