СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ОШПА́РЮВАТИ
, юю, юєш, недок., ОШПА́РИТИ, рю, риш, док., кого, що.
Те саме, що обшпа́рювати.
Ошпарювати гілки смородини потрібно рівномірно, не пропускаючи жодну з них, щоб не залишати ні єдиного шансу шкідникам
(з навч. літ.)
;
Вона не відчула, що гарячий чай ошпарив їй руку
(Л. Смілянський)
;
Хлюпнула туди чимось холодним, але воно так ошпарило рану, ніби окропом, аж у зубах заломило
(Є. Доломан)
;
Я опинився попідруки в студеній воді, яка вогнем ошпарила мені тіло
(Ю. Мушкетик)
;
Приніс раз
[лина]
додому та, щоб почистити його, ошпарив окропом – тоді луска краще злазить
(В. Шкляр)
;
* Образно.
Ударив Лютий студенець, Листячко ошпарив, Погубив
[рожу]
вкінець
(П. Грабовський)
;
Мати ошпарила його поглядом
(Є. Кравченко)
;
У неї завжди мед на вустах, та якщо потрапиш під гарячу руку, то й окропом ошпарить
(М. Руденко)
.
(1)
 
Як (мов, ні́би і т. ін.) окро́пом ошпа́рило
кого, перев. від чого, безос.
хтось раптово відчув сильне збентеження, хвилювання, сором і т. ін.; дуже вражений чимсь (перев. несподіваним, небажаним)
.
Дівчину наче окропом ошпарило від сорому та образи
(В. Речмедін)
;
– А її тато залицяється до його мами... Ги-ги! – гигикнув Гришка Гонобобель. Івасика мов окропом ошпарило
(В. Нестайко)
;
Вишату мов окропом ошпарило. Він озирнувся назад і в косих променях сонця, далеко на заході побачив густі лави римлян
(І. Білик)
.