СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ОШЕЛЬМО́ВАНИЙ
, а, е, розм.
Дієпр. пас. до ошельмува́ти.
Глянув
[Тимоха],
ошельмований, круг себе і, не маючи на кім злість зігнати – трах! трах! – побив вікна у школі
(А. Свидницький)
;
У роки стагнації письменник Б. Антоненко-Давидович був ошельмований, зацькований, але морально не зломлений
(з газ.)
;
// 
ошельмо́вано, безос. пред.
Звузилася
[у 30-х роках XX ст.]
тематика й проблематика української літератури, збідніла поетика: із засудженням “формалізму” згасли стильові шукання (навіть у таких майстрів, що “вижили”, як Ю. Яновський, А. Головко, П. Тичина, М. Бажан), авангардизм було ошельмовано
(І. Дзюба)
.