СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ОШАЛІ́ННЯ
, я, с., розм.
Стан за знач. ошалі́ти.
Він бере його за петельки і починає трясти з такою люттю і з таким ошалінням, що в Оксена поступово світлішають очі
(Григорій Тютюнник)
;
– А борода в тебе не скидається? У Безбородьковій олії спалахнув лихий полиск ошаління: – Поки що не скидається
(М. Стельмах)
;
Двоє хлопців-голяків, видершись на ту ковзку посудину, стали в бешкетнім ошалінні вибивати на ній чечітку
(О. Гончар)
.