СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ОШАЛІ́ЛО
, розм.
Присл. до ошалі́лий.
Юнак ошаліло киває головою
(Ю. Яновський)
;
Очі її .. сяяли вже близько, ошаліло, волого...
(О. Гончар)
;
– Чого мовчите?! – закричав Павло, ошаліло дивлячись на оповідача
(М. Сиротюк)
;
– А-я-а-а! – закричали з переляку реєстровці й, охоплені панікою, ошаліло закрутилися на місці...
(В. Чемерис)
;
Їхній форд ошаліло рвонув з місця і погнав уперед
(Ю. Андрухович)
;
* Образно.
Вихор ошаліло налетів з такою силою, що, здавалось, вирве дуба з корінням і понесе його хтозна-куди
(І. Цюпа)
.