СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ОЧУ́ТИ́ТИ
, у́чу́, у́ти́ш, док., кого, розм.
1
.
Привести до пам'яті, притомності; опам'ятати (у 1 знач.)
.
– Богу дякувати, що жива
[дівчина],
ми вже якось очутимо її
(І. Франко)
;
Надвірне повітря трохи очутило Раїсу
(М. Коцюбинський)
;
– Води! – кричала Люба. Бризкала в лице недужій, давала нюхати спирту, – очутила
(Олена Пчілка)
.
2
.
Вивести кого-небудь із стану задуми, розгубленості і т. ін.; опам'ятати (у 2 знач.)
.
Ті події, що раптом пересікли мені шлях, знову очутили мене
(М. Хвильовий)
;
Батьків голос очутив Ярину, вона аж стрепенулась
(П. Панч)
;
Щоб якось очутити друга, Ігор доторкнувся йому до руки
(Ю. Шовкопляс)
;
По тій ночі замовкла дівчина, як урекло, і ні знахурки, ні ворожки, ні панотець із кропилом не годні були очутити причинну
(О. Забужко)
.