СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ОЧМАРІ́ЛИЙ
, а, е, розм.
Дієпр. акт. до очмарі́ти; очманілий
.
[
Платон
:]
Від ваших я речей стою стривожений тут перед вами, очмарілий, і сам не знаю, що сказать...
(І. Карпенко-Карий)
;
– Розступіться! – 3 повним возом мішків, сам стоячи на возі, спітнілий, без шапки, навпростець жене волів очмарілий дядько, високо в повітрі помахуючи батогом
(С. Васильченко)
;
* У порівн.
Гра її зробила на мене таке враження, що я ходив.., як непритомний, як очмарілий
(з мемуарної літ.)
.