СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ОЧМАНІ́ЛИЙ
, а, е, розм.
Дієпр. акт. до очмані́ти.
Павло, очманілий, зірвавсь на ноги
(А. Головко)
;
Січень .. цупить очманілого господаря за полу кожуха
(А. Дімаров)
;
Дід підтюпцем наздоганяє очманілу жінку, хапає за лікоть
(Є. Гуцало)
;
– У тебе, хлопче, був геть очманілий вигляд, коли ми зустрілись вранці
(Г. Пагутяк)
;
Очманілі від тепла горобці лізуть прямо під ноги
(Григорій Тютюнник)
;
Розмореним спекою, очманілим від власного лементу, їм, здається, вже й самим хотілося б вирватися з цієї колотнечі
(О. Гончар)
;
* У порівн.
Чужинець, мов очманілий, сів до столика
(Олесь Досвітній)
;
Вскакують вівці як очманілі, розчепірюють над дійницями ноги, і десять вівчарських рук мнуть тепле вим'я
(М. Коцюбинський)
.